І знову про екслібрис, або Ейнах Абрамович Ширяк

Розглядати та обстежувати книгу як матеріальний культурний об’єкт є не менш цікавою та захоплюючою справою, ніж читати її. Особливо це стосується видань минулих століть – справжніх пам’яток історії, її мовчазних свідків та супутників. За кожним артефактом – історія суспільства в контексті певного часу, періоду, епохи.

Рівно 110 років виповнилося одному з наших колекційних видань – збірці творів В. Г. Бєлінського (1811-1848). Чотиритомник був виданий відомим книговидавцем та просвітителем Ф. Ф. Павленковим (1839-1900) у 1907 році в Санкт-Петербурзі. В наших фондах збереглося два перших томи творів.

А 95 років тому на книгах були залишені автографи колишнього власника книги та екслібрис у вигляді власницького штампу. У верхньому лівому кутку титульного аркуша другого тому розмашистий автограф, зроблений сірим олівцем – «Э. А. Ширяк/Одесса, 29/ІІІ/22 г.». Тут же поряд – підпис «Ширяк» синім олівцем, повторений двічі на титульному аркуші.

З лівого боку можна побачити теж напис олівцем, – «… память дежурства у Шехтер». На сюжетному екслібрисі чорного кольору, розташованому поруч із написом, зображено дві змії, що оповивають чашу, а сам сюжет по колу оточує текстова частина – «Эйнах Абрамович Ширяк».

Наявні провенієнції та маргіналії певним чином надають можливість скласти вірогідний портрет колишнього власника книги. Скоріше за все, володар даного видання за фахом був лікар, бо на екслібрисі зображено чашу Парацельса. Вона традиційно вважається символом медицини. А тематична направленість книги – філософські й суспільно-політичні твори – свідчення про певний інтелектуальний рівень її володільця та його читацькі уподобання.

Автограф із зазначенням міста дає підставу припустити, що дана особа або перебувала якийсь період в Одесі, або взагалі мешкала саме там. А напис зі згадуванням про чергування у Шехтера може слугувати додатковим підтвердженням наших припущень.

Комерсант Герш Йонович Шехтер добре відомий старожилам та краєзнавцям Одеси. В Одеських громадських колах користувався великим авторитетом і повагою. Був у складі багатьох благодійних закладів. Залишки його колишньої дачі знаходяться на території клінічного санаторію ім. В. П. Чкалова – колись відомої здравниці союзного значення. До 1945 року дача Шехтера слугувала базою відпочинку моряків. Можливо, саме про цю дачу і йдеться в написі, зробленому Ширяком.

Наші припущення незабаром були підтверджені онуком самого колишнього власника книги, який випадково натрапив в інтернеті на статтю про бібліотечну колекцію книг із штампами та написами. Він написав нам, що на книзі автограф його діда – Ширяка Ейнаха Абрамовича (1893-1962), який закінчив Одеський медичний інститут в 1923 році. Тож, виходить, напис був зроблений ним ще в студентські роки.

Ейнах Абрамович був мешканцем Херсона, а під час Другої Світової війни був змушений з родиною виїхати до Казані. Після закінчення війни сім'я Ширяків так і залишилася в Татарстані. Там же Е. А. Ширяк захистив кандидатську. На жаль, інших відомостей про діяльність нашого земляка більше немає. Похований Ейнах Абрамович на старовинному Арському кладовищі у далекій Казані. Хіба міг він подумати, що колись багато років потому його будуть згадувати в Херсоні зовсім незнайомі люди? От і виходить, власника книги давно на світі немає, а книга жива. І завдяки їй жива пам'ять про людину.

Коли працюєш з нашими колекціями, мимоволі спадає на думку, що для бібліотекарів люди – як книги, а книги – як люди. І те, й інше однаково цікаво і всепоглинаюче захопливо.

Ольга Сак

Джерела:

1. Белинский В. Г. Сочинения: в 4 т.: со ст. А. М. Скабичевского / В. Г. Белинский . – 3-е изд. Ф. Павленкова. – Санкт-Петербург: Тип. «Экономия», 1906 – Т.2: 1840-1842. – 1907. – 995 с.

2. Путешествуя историей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sergekot.com/frantsuzskij-bul-var-75-i-77/. – Заголовок з екрана

P.S. Після публікації статті ми отримали фото від Леоніда Ширяка – онука Е. А. Ширяка.