Екслібрис Хайдера Роллінcа
У бібліотечному житті інколи трапляється, що одна невелика книжечка об’єднує життя декількох непересічних особистостей. І йдеться не лише про літературних героїв та автора. Так раритетний примірник останнього роману Віктора Гюго (1802-1885) «Ninety Three», що вийшов на початку 1900 років у лондонському видавництві «T. Nelson & Sons», і який нині зберігається в нашій бібліотеці, репрезентує не лише події останніх днів Великої французької революції, але й знайомить нас із колишнім власником книжки.
Одразу звертає на себе увагу сюжетний екслібрис на лівому боці книжкового форзаца, де на тлі міського пейзажу височить колоритна постать бороданя-ремісника шекспірівської епохи, який тримає в руках стос друкованих аркушів. Над ним 
напис на розгорнутому звитку: «I love a ballad in print – Winter’s Tale» (я люблю баладу у друку – Зимова казка). А під всією композицією текст великими літерами: «EXLIBRIS HYDER EDVARD ROLLINS». На правому ж боці форзаца чорним чорнилом накреслено: «Hyder E. Rollins, December 30, 1913». Можна припустити, що цей автограф залишений на книзі саме Хайдером Роллінсом.
Як виявилось, Хайдер Едвард Роллінс (1889-1958) був знаним американським вченим, професором англійської мови, відомим досліджувачем творчості англійського поета Джона Кітса (1795-1821).
Надзвичайні розумові здібності та талан дозволили Роллінсу вступити до Південно-Західного університету у віці 14 років. У 1914 році він вступив до аспірантури університету Джона Хопкінса, а в 1915 році – до Гарвардського університету, де здобув ступінь доктора філософії. Проте, не дивлячись на навчання, він не залишився осторонь подій Першої світової війни. У 1917 році Роллінс був зарахований до складу американського армійського сигнального корпусу як рядовий, потім продовжив службу у Франції в чині лейтенанта. А вже у 1919 році він покинув військову службу.
Згодом він був призначений доцентом Нью-Йоркського університету (1920), а через чотири роки захистив дисертацію і став професором. До Гарварду Хайдер Роллінс повернувся у 1926 році і працював там до самої пенсії (1956).
Логічно припустити, що у такого відомого філолога могла бути гарна бібліотека. Наявність книжкового знаку є непрямим припущенням цієї версії. На жаль, так вийшло, що наука, книги і слабке здоров’я забрали всі сили та життєве натхнення Роллінса. Із створенням сім’ї до самого кінця життя в нього так і не склалося. На пенсії він прожив лише 2 роки і покинув цей світ за рік до свого сімдесятиріччя.
Що стосується авторства екслібриса, то воно належить відомому американському граверу, ілюстратору, дизайнеру шрифтів та книжковому дизайнеру Рудольфу Рузичці (1883-1978). Cаме його позначку у вигляді ініціала «R» можна побачити у правому нижньому куті книжкового знаку.
Сам Рузичка родом з Богемії. Разом з родиною у десятирічному віці він емігрував до Сполучених Штатів Америки, де і розпочався його шлях до оволодіння мистецтвом гравіювання. За плечима майбутнього майстра заняття в Художньому інституті Чикаго, в Нью-Йоркській школі мистецтв. Він навчався і одночасно працював гравером в Американській банкнотній компанії та у рекламному агентстві «Calkins & Holden».
Справжній талан, велика працездатність і, певне, якась доля везіння зробили свою справу. Вже у 1935 році професійні надбання та визначні досягнення Рудольфа Рузички були відзначені Золотою медаллю від Американського інституту графічного мистецтва.
Впродовж п’ятдесяти років Рузичка був дизайнером та консультантом компанії лінотипів Mergenthaler. Йому належить авторство у створенні різноманітних шрифтів. У 1940 році він розробив свій перший шрифт «Fairfield», пізніше були розроблені «Fairfield Medium» и «Primer». До того ж, він також займався розробкою низки печаток і медалей.
Рузичка був членом Національної академії дизайну Американської Академії мистецтв і наук та почесним членом Товариства друкарів. Практична і наукова робота в царині графічного дизайну вилилась також у кілька друкованих видань.
Велику частину свого життя він також присвятив ілюструванню творів друку. Його дереворити прикрашають видання клубу Грольєра «Записки та журнал подорожей по Європі» Вашингтона Ірвінга, «Уолден» Девіда Генрі Торо, «Щасливого принца та інші казки» та багато інших. Він співпрацював з Філіпом Хофером у низці проектів, зокрема й над гравюрами для Гарвардського університету і дипломними проектами університету. Партнерські відносини пов’язували Рузичку із Джоном Апдайком. Художник оформляв ілюстрації і до його книг.
Багатий творчий спадок Рузички нині зберігається в численних колекціях знаменитих американських музеїв, закладів мистецтва та всесвітньовідомих бібліотек, зокрема Інституті мистецтв Чикаго, Інституті Карнегі, Бібліотеці Конгресу, Бруклінському інституті мистецтв і наук, Музеї мистецтв Метрополітен та багатьох інших.
Життєвий і творчий шлях майстра графіки був таким же довгим, як і плідним. Він завершився у 1978 році на дев’яносто п’яти річному рубежі.
На питання, що може цікавити багатьох, яким чином цей артефакт потрапив до нас, відповісти однозначно вже неможливо. Скоріше за все, через книгообмін. Нині важливо те, що новітні інформаційні технології, а також збереження культурного спадку і його активна промоція надають нам можливість знайомити з культурними багатствами широку читацьку аудиторію.
