Книги для дітей у фонді Гончарівки

(до Міжнародного дня захисту дітей)

Щорічно 1 червня Україна і світ відзначають Міжнародний день захисту дітей – свято радості та надії. З нагоди цієї дати презентуємо окремі видання для дітей, що до повномасштабного вторгнення зберігалися у головній бібліотеці Херсонщини. Це праці відомих вітчизняних діячів ХIХ–ХХ ст. Дмитра Дорошенка (1882–1951рр.) та Івана Франка (1856–1916рр.). Вони побачили світ у видавництвах  Києва та  Нью-Йорка у 50-х-60-х роках ХХ ст.

Заслуговує на увагу примірник праці «Історія України» (Нью-Йорк, 1957р.). Це  репринтне відтворення видання («Краків-Львів», 1942р.), адресованого дитячій аудиторії. Автор Дмитро Дорошенко – один із найвизначніших істориків минулого  століття, який походив зі старовинного козацько-гетьманського роду.  Його перу належить  близько 1 тис. праць з історії України, історії культури і церкви в Україні. Видання української діаспори  «Історія України» відкривається світлиною професора Дмитра Дорошенка та складається із 16-ти частин (від «Доісторичного минулого нашого рідного краю» закінчуючи подіями «Великої світової війни і відродженням української державності»). У цій праці міститься огляд історії України як процесу розвитку української державності. Автор доступною для дітей мовою пояснює назву нашої Вітчизни  та зазначає, що «Наш край зветься Україна. Назва ця дуже давня. Слово «Україна» на означення простору, де живе наш народ, зустрічається вже в пам’ятках ХII віку, але в ті часи вживалася здебільшого книжна назва «Русь». Наш народ називає свій край Україною вже в ХVI –ХVII століттях, як про це свідчать пісні та думи, що дійшли до нас із того часу» [1]. Книга прикрашена великою кількістю  ілюстрацій,  на яких зображені камінна сокира; камінна баба з українських степів; грецька ваза з розкопок на Запоріжжі; бронзові мечі, знайдені в Галичині; зразки старослов’янського одягу; стародавні сережки та намисто; тризуб на цеглі з Десятинної церкви в Києві; ікона з княжих часів; запорізький зимівник; герб князів Острозьких; козацькі старшини: сотник і полковник; печатка Запорізької Січі; перші банкноти Української Народної Республіки та ін.  Також примірник містить портрети київської княгині Ольги (близько 910–969рр.); митрополита Київського та всієї Русі Іларіона (990–1088рр.); Великого князя Київського Володимира Мономаха (1053–1125рр.); Нестора Літописця (бл. 1056–бл. 1114рр.); письменника й освітнього  діяча Речі Посполитої Мелетія Смотрицького (1577–1633рр.); державного та релігійного діяча Речі Посполитої Іпатія (1541 1613рр.);  гетьмана Війська Запорозького Петра Сагайдачного (1582–1622рр.); гетьмана України Івана Мазепи (1639–1709рр.); митрополита Дмитра Туптала (1651–1709рр.); філософа Григорія Сковороди (1722–1794рр.); письменника Івана Котляревського (1769–1838рр.); письменника і художника Тараса Шевченка (1814–1861рр.); корифея українського театру  Опанаса Саксаганського (1859–1940рр.); науковця Михайла Грушевського (1866 1934рр.) та ін. Це видання також містить мапи і розраховане на учнів та для читання у родинному колі.

Уже сама назва іншого видання – «Абу-Касимові капці» – говорить про те, що воно адресовано дітям. Це одна із найвідоміших віршованих казок класика української літератури Івана Франка. Він уперше почув незвичайну історію про Абу-Касима ще під час навчання у Дрогобицькій гімназії від місцевого мешканця,  який не вмів читати і писати. Пізніше, перебуваючи у Відні,  Іван Франко в антикварній крамниці  придбав німецьку збірку арабських казок під назвою «Тисяча і один день» (в 11-и томах), на сторінках якої (в 4-томі цієї збірки) зустрівся з літературним персонажем  Абу-Касимом. Письменник творчо опрацював арабську казку в німецькому перекладі, ввів деякі нові мотиви та створив власний цілком самостійний поетичний твір філософсько-сатиричного спрямування. Уперше казка під назвою «Абу-Каземові капці» вийшла у світ 1895р. у львівському дитячому журналі «Дзвінок» з приміткою в кінці «Із збірки «Тисячі днів і ще один». Того ж року у Львові вона вийшла й окремою книжкою і користувалася великим успіхом у читачів. У нашій бібліотеці до повномасштабного вторгнення зберігалося київське видання твору «Абу-Касимові капці», що побачило світ у дитячому видавництві «Веселка» 1965р.  Цю книгу  для дітей проілюстрував вітчизняний художник–графік Анатолій Базилевич (1926–2005рр.); відредагував для молодшого та старшого шкільного віку український поет Степан Крижанівський (1911– 2002рр.).

В основі поетичної казки, що складається з десяти розділів (кожен має назву),  покладено арабський сюжет. Головний герой – старий купець Абу Касим, який торгував пахощами та славився своєю неймовірною скупістю. Він був завжди злиденно, по-жебрацьки одягнений, у страшному взутті, чи як кажуть у Галичині – диво-капцях, відомих на весь Багдад:

…Що ті капці чудернацькі

Латали вже з десять літ.

Ноєвий ковчег – я певен –

Стілько лат не мав і бревен,

Що ті капці-шлапаки;

Подобали на колоду,

А тяжкі були до ходу,

Наче проса два мішки [3].

Саме навколо цих страшних капців Іван Франко побудував  сюжет твору. Розуміючи, наскільки ці капці жахливі, власник намагається їх позбутися, але йому це ніяк не вдається. Кожна спроба Абу-Касима завершується невдачею, іноді комічною, іноді трагічною. Але зміст книги не обмежується лише висміюванням скнарості як негативної риси людського характеру. Великий Каменяр на казковому матеріалі викриває деспотизм, підкупність чиновників, показує безправ’я окремої людини. Втративши майно, Абу-Касим відмовляється від думок про збагачення, розкаюється у своїй скнарості та стає богомільним жебраком.

Книга «Абу-Касимові капці» стала першою в українській історії, де автор використав арабські сюжети та мотиви. Цю казку  відразу схвально оцінив вітчизняний учений Агатангел Кримський (1871–1942рр.), один із організаторів Академії Наук України. На перше видання  він написав рецензію, де висловив своє захоплення твором: «Хоча ця книжка призначена видавцями для дітей, але вона належить до творів того розбору, які дуже залюбки прочитають ся і дорослими людьми. Високий несумнівний Франків талант, призначений уже поза границями  нашого краю, поклав свою блискучу печать і на тім ніби дитячім писанню…Він її [казку] прибрав у прекрасну поетичну форму, надав їй великого драматичного і психологічного інтересу, закрасив іще й гумором, і збудував на непретенсиональній чужій фабулі самостійний твір, високо естетичний, високої художницької вартости» [2].

Шановні користувачі Гончарівки та всі, хто цікавиться дитячою літературою! Вашій увазі пропонуємо список використаних джерел:

1. Дорошенко Дмитро. Історія України: з малюнками для дітей / Дмитро Дорошенко. – Нью-Йорк: Видавнича Корпорація «Булава», 1957. – 256[4]с.

2. Рец. на: Абу-Казимові капці. Арабська казка. Переробив І. Франко. Львів. Вид. Руського т-ва педагогічного, 1895. – Зоря, 1896, № 19, с. 376–378; № 20, с. 399–400. Підрядк. приміт. – Режим доступу: Рецензія на: Абу-Казимові капці. Арабська казка. Переробив І. Франко - Агатангел Кримський - Тека авторів - Чтиво (chtyvo.org.ua)  (дата звернення (16.04.2024). – Заголовок з екрана.

3. Франко Іван. Абу-Касимові капці: араб. казка  [для мол. та серед. шк. віку] / Іван Франко: мал. А. Базилевича, зредагував для дітей С. Крижанівський. – Київ : Веселка, 1965. – 92 [6]с.

Матеріал підготувала Діна Бондаренко,

головна бібліотекарка відділу рідкісних і цінних видань