Співець Гуцульщини (до 150-річчя від дня народження Марка Черемшини)

У цьому році виповнюється 150 років від дня народження Марка Черемшини – класика української літератури, новеліста і громадського діяча, адвоката, доктора права. Існує дві версії, що ж означає це літературне ім’я: Марко – через непосидливу вдачу (йому з дитинства говорили, що крутиться, як Марко в пеклі), а Черемшина – або від Черемоша, що біля рідного села, або від черемхи. Письменник узяв собі такий гарний псевдонім, що відповідає гедонічному гуцульському духу, тій притаманній Гуцульщині вітаїстичності, про яку, власне, він писав як прозаїк. Справжнє ім’я митця –  Іван Юрійович Семанюк (13.[07].1874-25.04.1927 рр.). Його називають ще «співцем Гуцульщини», а, з легкої руки Івана Франка, зараховують до «Покутської трійці». Письменник, що уявляв себе жайворонком, передбачив власну смерть, мав два дні народження і справжнього двійника.

Досі тривають суперечки щодо дати народження Марка Черемшини. 13 червня 1874 року зазначено в його метриці, і довгий час ця дата була єдиним джерелом інформації для біографів. Але метрика писалася зі слів рідних та була видана на вимогу навчального закладу, коли майбутньому письменнику виповнилося лише 14 років. Сам же Марко Черемшина у своїй автобіографії стверджує: «…прийшов я на світ 13 липня 1874 року» [4]. Пізніше (1925 р.) в листі до редактора харківського видання збірки «Село вигибає» Марко Черемшина наполягав, що правильною датою його народження є 13 липня 1874 р. Цю дату народження подано і у Вікіпедії [4].

Народився митець у с. Кобаки (тепер – Косівського району Івано-Франківської області) у сім’ї  освіченого селянина Юрія Семанюка (1846-1920 рр.), який гарно співав та мав велику бібліотеку. Його мати Анна Олексюк була для своїх трьох дітей всесвітом колисанок, легенд і переказів. Дід Марка Черемшини – Дмитро Олексюк – навчить згодом улюбленого онука танцювати гайдука та аркана, грати на сопілці-денцівці та щовечора розповідатиме про народну культуру. 

Марко Черемшина старанно навчався у Коломийській гімназії (1889-1896 рр.), де багато читав, беручи книжки в бібліотеці таємного гуртка, організованого гімназистами. У такий спосіб познайомився з українською та світовою літературою. Закінчив Віденський університет (юридичний факультет), де здобув ступінь доктора права, хоча мав намір вступити на медичний факультет, але там була дуже висока оплата за навчвння. Паралельно займався літературою. Працював на Франківщині, спочатку помічником адвоката у селищі Делятині, потім – адвокатом у місті Снятині (з 1912 р.), куди переїздить на запрошення Василя Стефаника. Саме у цей період він з головою поринув у громадсько-політичну роботу. У Снятині Марка Черемшину називали «українським адвокатом», бо він був першим і довгий час єдиним адвокатом-українцем. Окрім нього, тут працювали єврейські та польські правозахисники. За свідченнями сучасників, Марко Черемшина був дорогим адвокатом, але багато кого з ідейних міркувань боронив безплатно і навіть брав на себе судові витрати (особливо, якщо справа стосувалася українського національного питання). 

Під час Першої світової війни мешкав у рідному с. Кобаки, а по її закінченні повернувся знову у Снятин, де прожив до кінця життя.  

Був одружений з Наталією Василівною Семанюк (у дівоцтві – Карп’юк), яка походила з турецького роду. Коли пара побралася, Марку Черемшині було майже 40 років, а нареченій – трохи більше 20-ти. Сварилося подружжя багато (були за темпераментом двома «вогнями»), але тут же і мирилися. Відомо, що письменник не дуже любив надовго відпускати молоду вродливу дружину між люди. Після одруження він не дозволяв їй вчителювати та займатися активною громадською роботою. Інколи неадекватно реагував на очевидні розіграші, навіть з боку свого давнього приятеля-вдівця Василя Стефаника (1871-1936 рр.). Один із таких випадків стався, коли Наталя Семанюк та Василь Стефаник сиділи і розмовляли у приміщенні. Аж раптом знадвору через вікно показалася постать Марка Черемшини. Господиня, жартуючи, миттю сіла на коліна Василю Стефаникові. Зайшовши до хати і побачивши таку картину, Марко Черемшина пополотнів від ревнощів і вже збирався, було, кинутися у бійку, але його зупинив дружній сміх. Прожив з молодою дружиною менше десяти років.  

Відійшов у засвіти Марко Черемшина у 52-річному віці. Це сталося під час відвідин батькової могили: не витримало хворе серце. Після смерті чоловіка Наталя Семанюк залишилася сама (дітей у них не було) і дуже довго перебувала у гнітючому стані. З депресії її вивела письменниця Ольга Кобилянська (1863-1942 рр.), яка порадила вдові зняти траурне вбрання і робити щось корисне для українського жіноцтва. Тоді Наталя Семанюк поїхала у Ворохту. Вечорами вона збирала у себе неосвічених ворохтянських жінок і вчила їх грамоти. Похована Наталя Семанюк поруч із чоловіком на Снятинському цвинтарі.

Літературний доробок Марка Черемшини становить близько 60 оповідань та поезій у прозі. Він – автор трьох збірок новел:  «Карби» (1901 р.), «Село вигибає» (1925 р.), «Верховина» (1929 р.). Остання вийшла у світ уже після смерті митця.

Біографи Марка Черемшини нерідко згадують таку деталь: його робочий стіл завжди ряснів рукописами. Часто це були незавершені твори, час на які він викроював між адвокатурою і суспільною роботою. І тільки твори на воєнну тематику писалися інакше: віч-на-віч з війною, у повному самозабутті. Писати або вмерти.

У рідкісному фонді Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара до повномасштабного вторгнення зберігалися твори Марка Черемшини «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», що були опубліковані за життя автора у часописі «Літературно-науковий вісник» за 1899р. та позначені як два «Образки з гуцульського житя Марка Черемшини» [9]. Ці та ще 13 творів: «Карби», «Дід», «Раз мати родила», «Грушка», «Чічка», «Злодія зловили», «Лік», «Бабин хід», «Зведениця», «Основини», «Більмо», «Горнець», «На боже» (усього 15) – увійшли до першої книги письменника «Карби», що видана у 1901 р. заходами студентського товариства «Молода Україна». Поява цієї збірки відразу увінчалася успіхом. Соціально-психологічні новели молодого автора «… засвідчили, що в українській літературі з’явився митець, ім’я якого стоїть поряд з іменами В. Стефаника, Л. Мартовича, О. Кобилянської» [1]. Народні болі глибоко запали в душу письменника. Всі оповідання збірки пройняті сумним настроєм, у них багато плачу, скарги на кривдників. Маркові Черемшині не потрібно було вигадувати екстремальні ситуації, бо він як правник, громадський діяч, свідомий громадянин-патріот не раз бачив сюжети своїх творів у реальному житті.

Головна бібліотека Херсонщини мала у своєму фонді і київський примірник збірки Марка Черемшини «Карби», що побачив світ у видавництві «Дніпро». Обкладинка та ілюстрації цього видання виконані українським художником, графіком, лауреатом Шевченківської премії (2007 р.) Іваном Остафійчуком (1940 р.). Його ілюстрації вдало візуалізують життя героїв новел. Центральний образ «Карбів» – село, близьке, рідне, темне, бідне, кинуте в пащу чорної безодні. Герої збірки – люди трагічної долі, забобонні, безпорадні, беззахисні, приречені на безпросвітні злидні та доведені до відчаю нуждою. Письменника цікавили складні душевні драми героїв, що він розкривав вражаюче переконливо і психологічно достовірно. Найбільша таємниця у творчості Марка Черемшини – це людина у її пізнанні життя і смерті, у її болях і насолодах, у її предковічних карбах.

Останніми роками про Марка Черемшину незаслужено призабули, а мали б говорити про нього, як про справді великого майстра української прози кінця XIX – початку XX cт., новели якого роблять честь нашому письменству. Академік Дмитро Донцов (1883-1975 рр.) зазначав, що «його творчість є ревеляцією тих незламних шляхів, які стеляться ще перед нашою літературою, і панорамою тих незламних і величезних можливостей, які відкриваються перед каждою сильною расою…» [1]. Сам же письменник про себе сказав загадкою: «Люблю ритм зір на небі і голос життя на землі» [5]. У цих словах – увесь Марко Черемшина – діалектичний, нестандартний, контрастний, справжній.

Джерела:

1. Донцов Дмитро. Марко Черемшина: [нарис] / Дмитро Донцов; ред. О. Маковей // Літ.-наук. вістн. – Львів : Наук. т-во ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1899. – Т. LХХХХIII, кн. 7-8. – С. 322.
2. Запашний цвіт Марка Черемшини [Електронний ресурс] // Галичина : Електрон. ресурс регіон. газ. з Івано-Франківська. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://galychyna.if.ua/analytic/zapashniy-tsvit-marka-cheremshini/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 18.06.2019. – Дата перегляду : 27.06.2024.
3. Лазанська Т. І. Черемшина Марко / Т. І. Лазанська // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Інститут історії України НАН України; редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2013. – Т.10 : Т-Я. – С. 494-495.
4. Марко Черемшина [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу:  Марко Черемшина: матеріал з Вікіпедії. –  Назва з екрана. – Дата публікації : [Б.д.]. – Дата перегляду : 27.06.2024.
5. Стеф’юк Іванна. «Люблю ритм зір на небі і голос життя на землі» [Електронний ресурс] / Іванна Стеф'юк. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://brustury.com.ua/specprojects/liubliu-rytm-zir-na-nebi-i-holos-zhyttia-na-zemli/. –  Назва з екрана. – Дата публікації: [Б.д.]. – Дата перегляду : 3.07.2024.
6. Стеф’юк Іванна. Сам собі етнографічний матеріал і жайворонок з-під Карпат – Марко Черемшина [Електронний ресурс] / Іванна Стеф'юк, Василь Заренко // Читомо: професійне медіа про книжки і книговидання в Україні та світі. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://chytomo.com/sam-sobi-etnohrafichnyj-material-i-zhajvoronok-z-pid-karpat-marko-cheremshyna/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 13.06.2024. – Дата перегляду : 25.06.2024.
7. Черемшина Марко. Карби: новели / Марко Черемшина; худож. І. В. Остафійчук. – Київ: Дніпро, 1974. – 214 с.
8. Черемшина Марко. Моя біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб – бібліотека української літератури. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=4371. – Назва з екрана. – Дата публікації: [Б.д.]. – Дата перегляду : 24.06.2024.
9. Черемшина Марко. Святий Николай у гарті / Марко Черемшина;  ред. В. М. Гнатюк // Літ.-наук. вісн. – Львів: Наук. т-во ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1899. – Т. VI, кн. 5. – С. 173-176.
10. Черемшина Марко. Хиба даруймо воду / Марко Черемшина;  ред. В. М.Гнатюк // Літ.-наук. вісн. – Львів: Наук. т-во ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1899. – Т. VI, кн. 5. – С. 176-183.