Колекція мініатюрних і малоформатних видань
З історії мініатюрної книги
Людей книжкового світу, здається, не здивувати різноманітністю конфігурацій і форматів книжкових видань. Але, тим не менше, побачивши маленьку книжечку, всі мимоволі починають захоплюватися і вражатися тому, як можна було виготовити подібне диво. І, 
якщо книга – творіння розуму і рук людських, продукт еволюції людського розуму – це чудо, то маленька книга – подвійне чудо. Свідченням цього є численні колекції мініатюрних книг, поширені по всьому світу, які наочно демонструють майстерність та вміння творців книжкової краси.
Треба додати, що міні-книги не пристосовані для повсякчасного використання. В першу чергу ми їх розглядаємо як суто колекційні видання, як рукотворне диво, як продукт людської винахідливості, як шедеври поліграфічного мистецтва.Що стосується формату міні-книг, то єдиних параметрів до сих пір не визначено. В межах колишнього СНД мініатюрної вважалася та книжка, максимальні розміри якої не перевищували 100х100 мм У деяких Західних країнах малий формат не повинен перевищувати 76 мм, в інших – 50 мм. Є ще й мікрокниги, максимальний розмір яких складає лише 10х10 мм.
Із відомих книжкових мікромініатюр: прислів'я на кінському та людському волосі, виготовлені народним умільцем з Казахстану М. В. Савідовим; книжка-порошинка українського мікромініатюриста М. Г. Маслюка, яка в 60 разів менше макового зернятка; найменший в світі мікроскопічний (0,6х0,6мм) «Кобзар» Т. Г. Шевченка на 12 сторінках, зшитих павутинкою, з обкладинкою з пелюсток безсмертника, створений відомим майстром мікромініатюри Н. С. Сядристим. Сторінки цього дива настільки тонкі, що їх можна перегортати лише кінчиком загостреної волосинки. У Омському видавництві в 2009 році вийшла поема А. С. Пушкіна «Роза», надрукована на пелюстках троянди. Таких прикладів зараз можна знайти безліч.
Звертаючись до історії міні-книги, можна почути відлуння століть більш ніж чотиритисячолітньої давності. До ранніх форм її існування історики-книгознавці відносять мініатюрні за розміром глиняні плитки у Вавілоні. Ще за часів античності, за твердженням Плінія Старшого, Цицерон бачив рукописний варіант «Іліади» Гомера на невеликому сувої, який можна було розмістити в горіховій шкаралупі.
Слід відзначити, що перші мініатюрні книжки були рукописними. В середні віки були поширеними релігійні видання – рукописні біблії, часослови, молитовники. Міні-манускрипти виготовлялись на замовлення аристократів, членів королівських сімей, дворянської знаті. Після появи перших друкованих видань у Західній Європі з’явились і міні-друки.
За ствердженням відомого книгознавця, академіка Є. Л. Немировського однією з найстаріших міні-інкунабул вважають «Майнцський Діурналій» (Dirunale Moguntinum, 65х94 мм), надрукований в 1468 році готичним шрифтом учнем і послідовником Гутенберга Петером Шеффером.
Однією з ранніх слов’янських міні-книг кириличного шрифту вважається венеційське видання «Различнии потребии» (1572), розміром 70х95 мм, видане Яковом Крайковим із Софії. Нині одне з трьох виданих примірників зберігається в університетській бібліотеці Лейдена (Нідерланди).
Міні-книги були популярними в Німеччині, Англії і Франції. Із Західної Європи маленька книжка помандрувала до слов’янських країн. Поява перших мініатюрних і малоформатних видань в Росії відноситься до ХVIII ст., але найбільшого поширення ця тенденція 
набула в XIX ст. Спочатку це була дитяча література. Згодом почали виходити твори сучасних авторів, літературні альманахи, пісенники тощо. Найбільшою популярністю у видавців мініатюр ХІХ ст. користувалися твори О. С. Пушкіна.
Слід зазначити, що перше масове налагодження друку мініатюрних книжок в м’яких обкладинках в кінці ХІХ ст. (з 1891 по 1895 рр.) відбулося на території України. «Південно-російське книговидавництво Ф. А. Йогансона» (Харків, Київ) випускало міні-видання в серіяїх «Крошка» та «Ліліпут». Вийшло близько трьохсот найменувань розміром 55х71 мм та 60х80 мм. Деякі книжки перевидавалися по два-три рази. Ціна однієї книжки в м’якій обкладинці коливалась від 5 до 15 копійок. Книги в м’яких обкладинках були доступними для широкого загалу. Заможним покупцям пропонувались видання у більш солідних, твердих палітурках. Ціна серії цих книжок в твердій обкладинці становила 10 російських рублів.
Джерела:
1. Бадалов А.Л. Путешествие в мир микрокниг [Текст]: [миниатюр. изд.] /А. Л. Бадалов; ред., авт. послесл. В. А. Широков; пер. на англ. А. Трошина; фот., худож. оформ. В. Куприянова. – М.: Книга, 1991. – С. 14, 32.
2. Миниатюрное издание [Текст] //Книговедение: энциклопедический словарь /ред. коллегия: Н. М. Сикорский (гл. ред.) и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1982. – С. 350.
3. Миниатюрные и малоформатные издания [Текст]: указ. лит. на рус. яз.1813-1975 гг.: [миниатюр. изд.] / Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина, Отд. редких кн.; сост. Е. Л. Немировский; ред. О. С. Чубарьян. – М.: ГБЛ, 1977. – 142 с.
4. Немировский Е.Л. Большая книга о книге: где повествуется о мире книжной культуры и о его подвижниках, список которых открывают в Западной Европе Иоганн Гутенберг, а у нас – Иван Федоров, а также о книгах, изменивших мир, или замечательных своим художественным убранством [Текст]. – М.: Время, 2010. – С. 814.
5. Кравченко В.Ф. Живые свидетели эпохи. Миниатюрные издания [Текст] //Альманах библиофила. – Вып. 17. – М.: Книга, 1985. – С. 270-287.
6. Почтовик П.Д. Споря с фолиантами [Текст]: о собирателях миниатюр. Кн.: в 2 ч. /П.Д. Почтовик. – М.: Кн. И бизнес, 1992 – С. 179. - Ч.1 /предисл. Шувалова С.Г. – 1992. – 320 с.
7. Почтовик П.Д. Споря с фолиантами [Текст]: о собирателях миниатюр. Кн.: в 2 ч. /П.Д. Почтовик. – М.: Кн. И бизнес, 1992 – С. 4-17. - Ч.2 /предисл. Шувалова С.Г. – 1992. – 316 с.
8. Эггер Э. История книги. От ее появления до наших дней: пер. с 3-го фр. изд. с примеч. переводчика. – СПб.: Типогр. д-ра М. А. Хана, 1882. – С. 36-37, 78.
