Скарбниця народної мудрості: прислів’я та приказки

З давніх-давен люди передавали життєвий досвід майбутнім поколінням за допомогою прислів’їв та приказок. Ці жанри фольклору виникли на основі безпосередніх спостережень над навколишнім життям і відзначаються влучністю вислову і глибиною узагальнення думки. Вони увібрали в себе світогляд народу і є невід’ємною частиною його філософії.

А чи замислювалися ми коли-небудь над тим, що вони означають? Чому ці малі фольклорні жанри називають скарбницею народної мудрості? Відповіді на ці та багато інших питань уже не перше століття шукають такі науки як фольклористика і фразеологія (і не лише в Україні). Праці, присвячені прислів’ям і приказкам, зустрічаємо уже в часописах ХІХ століття, таких як, наприклад, «Киевская старина». Багато чого вченим уже вдалося з’ясувати, але чимало моментів залишаються недослідженими.

Складною до сьогодні залишається проблема визначення жанру і жанрових різновидів, бо вони є дуже різноманітними. Доволі часто їх не можна чітко розмежувати. Більшість дослідників відносять прислів’я і приказки до одного жанру. Це стійкі крилаті вислови, що у лаконічній, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські риси, вчинки тощо у їх характерних і специфічних ознаках. Відрізняються вони певними особливостями побудови.

Так, прислів’я – це довершений за змістом вислів: «найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться». За визначенням відомого дослідника В. Даля, прислів’я – це коротка притча, що містить судження, повчання.

Приказка ж є простим висловом без судження і без висновку: «найшла коса на камінь». Це образний вислів, що влучно оцінює риси характеру людини, її вчинки, життєві явища і т. ін. Вона є частиною ширшого вислову. Отже, прислів’ям властиве повне вираження думки, а приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів’я.

Про виникнення прислів’їв і приказок у фольклористиці також існує чимало теорій. Умовно їх можна звести до двох точок зору. Найпоширенішою є думка, що причина виникнення прислів’їв – прагнення людей до фіксації свого досвіду в словесних формах, причому в коротких, бо вони легше і міцніше закріплюються в пам’яті. Достовірнішою є інша позиція, що була запропонована представниками міфологічної школи фольклористики. Вона пояснює прислів’я як залишки інших жанрів усної творчості народу, наприклад, замовлянь, казок, пісень та інших форм словотворчості.

Аналіз змісту прислів’їв та приказок дозволив дослідникам дійти висновку, що всі вони належать до різних періодів нашої історії. За цими короткими висловами простежується розвиток світогляду народу у різні епохи. Найдавнішими за походженням є ті вислови, що зберегли залишки дохристиянського світогляду. Це відгомін давніх жанрів і магічних обрядів, вірувань та забобонів. Наприклад, прислів’я «який бог намочив, такий і висушить» зберегло елементи язичництва, вислів «заговорювати зуби» походить від ритуалу замовляння зубного болю, а приказка «викапаний батько», виявляється, пов’язана з обрядом ворожіння, бо з викапаними з воску фігурками людей наші пращури здійснювали певні ритуали.

Частина прислів’їв та приказок пов’язані із забобонами. Так, зокрема, з’явився вислів «переступити поріг», бо, за давніми уявленнями, поріг є притулком душ померлих людей. Добре усім відомий вислів «ні пуху, ні пера» походить від мисливців, які промовляли ці слова перед полюванням, для того щоб обманути духів і тварин. Давні люди вірили, що у такий спосіб можна забезпечити собі вдале полювання. Багато прислів’їв та приказок беруть витоки з обрядової творчості, наприклад, з весільного обряду: «подати рушники», «сидить, як засватана», «розплести косу», «зав’язати хустку» та ін. Пізнішими за походженням є вислови, що стосуються побуту, як от: «на один аршин», «і кінці в воду». «Наймолодшими» вважають прислів’я і приказки про моральні риси людини та різні психічні стани: «совість спати не дає», «що в тверезого на думці, те в п’яного на язиці».

Отже, уважне прочитання прислів’їв та приказок розширює наші знання про звичаї і традиції давніх українців, наближає нас до розуміння їхнього світогляду. Тож запрошуємо Вас до уявного діалогу з нашими пращурами про мову, освіту, науку, знання, їхнє місце в житті окремої людини і цілого народу.