Українські прислів'я та приказки

Прислів’я та приказки про освіту, знання

• Не вчи рибу плавати.
• Знай більше, а говори менше.
• Учений водить, а неучений слідом ходить.
• Добре, коли сам усе вмієш; але зле, 
• Коли все сам робиш.
• Не вмієш шити золотом, то бий молотом.
• Пізно старого коня вчити гопки.
• Яблуню не вчи родити яблука,
• Уже сама натура її навчила.
• Гни дерево, поки гнеться, учи дитину,
• Поки слухається.
• Без знань і ранок – ніч.
• Якщо ти вчений, увесь світ твій.
• Королі панують над людьми,
• А вчені – над королями.
• Краще вчений, ніж золочений.
• Перо сильніше меча.
• Сильний здолає одного,
• А вчений – тисячу.
• Той, хто не вчиться, ходить у потемках.
• Вченому і слова досить.
• Учення краще багатства.
• Учення – насіння знань,
• А знання – насіння щастя.
• Учений – всюди учений,
• Король – лише в своїм королівстві.
• Красна пава пером, а людина знанням.
• Вчена людина переконує словом,
• А зла діє кулаками.
• Людина без знань – лютий звір.
• Ніж виряджатись у яскравий одяг,
• Краще одягнись у знання.
• В науці старих нема.
• Робиш для когось, а вчишся для себе.
• Якщо за день нічому не навчився,
• Марно прожив день.
• До великого терпіння прийде й уміння.
• Коли сієш, не покидай поля; коли
• Вчишся, не відходь від столу.
• Хто малого не пізнав, великого
• Не пізнає.
• Вчення гірке, та плід солодкий.
• Почнеш у навчанні з малого,
• Досягнеш і більшого.
• Не піднявшись на гору, не побачиш
• Долини.
• Не помучишся – не научишся.
• Не навчаючись і постола не сплетеш.
• Навчаючись, дізнаєшся,
• Як мало ти знаєш.
• Хочеш бути вченим – ковтай ночами
• Кіптяву від лампи.
• Дійти можна тільки тоді, коли ідеш.
• Якщо поле не зоране, засіки будуть
• Пусті; якщо книга не прочитана,
• Знань не прибуде.
• Хто не соромиться запитувати,
• Дізнається багато, хто соромиться
• Питати, забуде і те, що знав.
• Даремна праця – вудити без гачків
• І учитись без книги.
• Не бійся іти повільно, бійся
• Стояти на місці.
• Не кажи «я учився», а скажи, що дізнався.
• Недочитана книга – що непройдений шлях.
• Корисно питати й про те, що знаєш.
• Розпитуючи, гори перейдеш,
• А мовчки і на рівнині заблукаєш.
• Бути вчителем, переставши бути учнем,
• Неможливо.
• Якщо вчитель їсть стоячи, то учні їдять
• На ходу.
• І купа книг не замінить доброго вчителя.
• Хто не слухає свого вчителя,
• Заплаче кривавими сльозами.
• Навчитись легко, навчити важко.
• Невіглас учителя ненавидить.
• Від учителя наука.
• Строгість учителя корисніша
• Від поблажливості батьків.
• Лише поважаючи учителя, сам станеш
• Учителем.
• Учневі – удача, учителеві радість.
• Без вміння і сила зайва.
• І вчена людина повинна трудитись.
• Мало хотіти – треба уміти.
• На березі плавати не навчишся.
• Досвід – найкращий учитель.
• Уміння не відбереш.
• Учення без уміння – не користь, а біда.
• Учений без діла – як хмара без дощу.
• Щоб навчитись плавати, потрібно лізти
• В воду.
• В умілих руках і сніг розгориться.
• Якщо не вмієш гребти,
• Хоч не бовтай ногами в воді.
• За вмілого і душу віддати не жаль.
• Майстерність за плечима не носять,
• А з нею добре.
• Не голка шиє, а руки.
• Не силою б’ються, а вмінням.
• Не сокира теше, а столяр.
• Поганому танцюристові й чоботи
• Заважають.
• Стріляти можуть усі, та не всі попадають
• У ціль.
• Умілому скрізь місце.
• Знаючий дорогу топче, а незнаючий
• Піч пролежує.
• Кінь добрий, та не об’їжджений,
• Парубок гарний, та не вчений.
• Легше примусити верблюда викопати
• Яму, ніж пояснити що-небудь неуку.
• Краще на вівці в ліс їхати,
• Ніж з неуком говорити.
• Краще сокира без топорища,
• Ніж людина без знань.
• Неук – ворог сам собі.
• Недовчений гірше невченого.
• Неук і верблюда прийме за горбатого
• Коня.
• Неук живе один раз, учений – тисячу.
• Осла знати по вухах, ведмедя –
• По кігтях, а неука – по мові.
• Батьківські знання вченим тебе
• Не зроблять.
• Поганий учень на стелі зірки рахує.
• Папуга говорити навчиться,
• Та все ж людиною не стане.
• Хоч би як учив дурного – до ранку
• Все забуде.
• У неука очі незрячі.
• Вчений син старший невченого батька.
• Людина не навчена, що сокира не точена.
• Учити – розум точити.
• Ученому – світ, а невченому – тьма.
• Без муки немає науки.
• Наукою світ стоїть, а знаннями люди
• Живуть.
• Не той грамотний, хто вміє читати,
• А той, хто вміє слухати.
• Наука навчить, як хліб родить.
• Важко у навчанні – легко в труді.
• Сонце відчиняє світ, а книга відкриває
• Очі.
• Навчання і труд поряд ідуть.
• Книжка – маленьке віконце, а через
• Нього увесь світ видно.
• Не всяк, хто читає, в читанні силу знає.
• Хто більше читає, той більше знає.
• І я колись під школою ночував.
• Грамотний – видющий і на все тямущий.
• Не бійся, коли не знаєш: страшно,
• Коли знати не хочеться.
• Не на користь книжку читати,
• Коли вершки лише хапати.
• Де грамотні люди, там біди не буде.
• Наука і труд добрі плоди дають.
• Не бурчи, та навчи.
• Людина без книги – пень неотесаний.
• Книга вчить, як на світі жить.
• Хто грамоти вміє, той краще сіє.
• Добре того вчити, хто хоче все знати.
• Книги – це ріки, що наповнюють світ,
• Це джерела мудрості, адже в них
• Глибина незміряна, пірнаючи в яку,
• Добуваєш дорогі перли.
• Навчитись хорошому мало і сотні днів,
• Навчитись дурному вистачить
• І години.
• Не зневажай навчанням змолоду.
• Не той багато знає, хто довго жив, а той,
• Хто багато вчився.
• Не вчись ламати, а вчись
• Будувати.
• Повторення – мати навчання.
• Пізно встав – день втратив, у молодості
• Не вчився – втратив життя.
• Ремеслу учитись – старості нема.
• У дружби немає межі, у знань
• Немає дна.
• Учення в старості – це запис
• На піску, учення в модості –
• Це різьба на камені.
• Учись змолоду – під старість
• Не будеш знати голоду.
• Учитись – все рівно що гребти проти
• Течії: тільки перестанеш, тебе назад
• Потягне.
• Учитись і в шістдесят не пізно.
• Учитись – що візка на гору тягти:
• Відпустиш – назад котиться.
• Чого в молодості не навчився,
• Того і під старість знати не будеш.
• Щоб навчитись трудолюбству,
• Треба три роки; щоб навчитись лінощів –
• Тільки три дні.
• Без грамоти, як без свічки – поночі.
• Грамота – другий язик.
• Грамоті вчиться – завжди пригодиться.
• Грамотію й книга в руки.
• Якщо хочеш пізнати істину,
• Починай з азбуки.
• Хто грамотний, той бачить
• Чотири ока.
• Науку вивчають з азів, дружбу
• Бережуть спочатку.
• У науці нема коротких шляхів.
• Якщо лизати чорнило, вченим
• Не станеш.
• Якби спостерігаючи можна було б
• Навчитись, то собака давно став би
• М’ясником.
• В умілого і долото рибу ловить.
• Не за бороду – за розум шанують.
• Наука хліба не просить, а хліб дає.
• Грамота – не товариш, а правду каже.
• Шануй учителя як родителя.
• За одного вченого дають десять
• Невчених, та й то не беруть.
• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
• Вчення – світ, а невчення – тьма.
• Вчення в щасті украшає, а в нещасті
• Утішає.
• Вік живи – вік учись.
• Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь».
• Чого навчився, того за плечима не носити.
• Хто хоче більше знати, треба менше спати.
• Потрібно учиться – завжди пригодиться.
• Вчитися ніколи не пізно.
• Чого Івась не навчиться,
• Того й Іван не буде знати.
• Учись змолоду – пригодиться на старість.
• Письменний бачить більше поночі,
• Як неписьменний удень.
• Страшне перо не в гусака. 
• Що написане пером, не вивезеш і волом.
• Пташка красна своїм пір’ям,
• А людина своїм знанням.
• Спочатку «аз» та «буки», а потім і науки.
• Дурневі закон не писаний.
• Хто питає, той не блудить.
• Не знав, не знав, та й забув.
• Між трьома деревами заблукав.
• Чули дзвін, та не узнали, де він.
• Моя хата скраю, я нічого не знаю.
• Знання людині, що крила пташині.
• З ким поведешся, від того і наберешся.
• Скільки в ступі води не товчи – вода й буде.
• Не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
• У річку вскочить, і сухий вискочить: на все тями вистачить.

Прислів’я та приказки про книгу

• Без книги – як без сонця, і вдень темні віконця.
• Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.
• Будеш книги читати – будеш все знати.
• Будинок  без книг – подібний до тіла без душі.
• Буквар – не сайка, а розкусиш – солодко.
• В домі без книги – як без вікон, темно. 
• Весела книга радість приносить.
• Весела книжка – твоя радість.
• Гарна книга – кращий друг.
• Гарна книга – щирий друг.
• Гарна книга – мудрий вчитель.
• Гарна книга краще зіроньки світить.
• Гарна книга научить, а погана намучить.
• Гарна, мудра книга – як вірний друг.
• Даремна праця – вудити без гачка і вчитися без книги.
• Де розумом не дійду, то в книжці знайду. 
• День без книги, що обід без хліба.
• Дім без книги – що день без сонця
• Для розумного книга – найгарніший подарунок.
• Життя без книжок – як весна без квітів.
• Життя без книжок – що небо без зірок. 
• З глибин моря дістають перлини, а з глибин книг – знання.
• З книгою дружити – в роботі не тужити.
• З книгою жити – вік не тужити.
• З книгою жити – з добром дружити.
• З книгою жити – розвага,  а кому – навчання.
• З книгою поведешся – розуму наберешся.
• З книгою подружишся – розуму наберешся.
• З ручаїв – ріки, а з книжок – знання.
• Здавна кожну хвилину книга виховує людину.
• Знання – сонце, книга – вікно.
• Золото добувають із землі, а знання – з книги.
• Інший очима по книжці водить, а розум у нього стороною ходить.
• Книга – джерело знань.
• Книга – дзеркало життя.
• Книга – до знань перепустка, а без книги голова, мов качан капусти.
• Книга – друг на все життя.
• Книга – друг, без неї як без рук.
• Книга – ключ до знань.
• Книга – міст у світ знань.
• Книга – морська глибина, то почерпни аж до дна.
• Книга – мудрий порадник.
• Книга – найкращий порадник.
• Книга – найкращий подарунок.
• Книга – найкращий друг.
• Книга – не пряник, а дітей до себе манить.
• Книга – світ, книга – серцю привіт.
• Книга – твій друг, без неї як без рук.
• Книга – твій порадник і друг, частіше бери її до рук.
• Книга – це посудина, який нас наповнює, але сам не порожніє.
• Книга без розуму – порожня.
• Книга в два аркуші, а серединка порожня.
• Книга в селі, що вікно в хаті.
• Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
• Книга вчить жити, книгою треба дорожити.
• Книга вчить, як на світі жить. 
• Книга дає крила розуму.
• Книга крила дає.
• Книга для дітей – що волога для полів.
• Книга для дітей, що волога для посівів.
• Книга для людини – що вікно для хатини.
• Книга для розуму – що теплий дощ для зерна. 
• Книга для розуму, що теплий дощ для сходів.
• Книга для розуму, що теплий дощик для посівів. 
• Книга добру навчить, від дурного відверне.
• Книга корисна, коли її читають.
• Книга мала, та серцю люба.
• Книга мала, а розуму надала.
• Книга не зрадить, а лише порадить.
• Книга не літак, а за тридев’ять земель віднесе.
• Книга не шапка, а вибирай по голові.
• Книга – як вода: дорогу проб’є усюди.
• Книга подібна до води: дорогу проб'є завжди.
• Книга прояснює розум.
• Книга ростить людину.
• Книга так захопила його, що він захопив книгу.
• Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.
• Книги не говорять, а правду звіщають.
• Книги не люблять, коли їх шанують, а люблять, коли їх читають.
• Книги читати – все знати.
• Книги читати – не грати в ладунки.
• Книги читати – не дурня валяти, а розум і серце розвивати.
• Книги читати – нудьги не знати.
• Книгу прочитав – на крилах політав.
• Книгу читаєш – на крилах літаєш.
• Книгу читай, розуму набирай.
• Книгу читати – не язиком чесати.
• Книгу читають не очима, а розумом.
• Книгу – як око своє бережіть, бо без книги не можна жить.
• Книжка – маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.
• Книжка мовчки все розкаже.
• Книжка розуму навчає.
• Книжку купити – свято собі зробити.
• Книжку прочитав – і розумним став.
• Кому книга – розвага, а кому – навчання.
• Ледачому  і книжку підняти важко.
• Ледачому любі мед та пряник, а розумному – книги.
• Ледачому Микитці все не до книжки.
• Людина без книги, як риба без води.
• Молодому книга – крила, а старому – кийок.
• Мудра книга – твій розум.
• Мудрим ніхто не вродився, а з книжок навчився.
• Мудрої книги мова – не полова.
• Не закривай книгу, яка відкриває очі.
• Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати.
• Не червона книга листом, а красна розумом.
• Неграмотний – як сліпий, а книга відкриває очі.
• Недочитана книга – не до кінця пройдений шлях. 
• Нема розумного сусіда – з книгою поговори.
• Одна гарна книга краще всякого скарбу.
• Одна книга тисячі людей навчає.
• Одна мудра книга краща від найбільшого багатства. 
• Письменному книга в руки.
• Поганий читач по книзі очима водить, а думка у нього стороною ходить.
• Поки ледачий байди б’є, розумний з книжок знання бере.
• Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.
• Розум без книги – що птах без крил. 
• Розум без книги – як без вікон, темінь. 
• Споконвіку книга виховує людину.
• Схід сонця пробуджує природу, читання книги голову просвічує.
• Товаришуй тільки з розумними людьми, читай тільки хороші книги. 
• У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.
• У книжці шукай не букви, а думки.
• У того найбільше друзів, у кого друг – книга.
• Хліб живить тіло, а книга – розум.
• Хороша книга – яскравіша сонця.
• Хороша книга – яскравіше зірки сяє.
• Хороші книги читай – про життя дізнайся більше.
• Хорошу книжку читати не в тягар, а в радість.
• Хочеш пізнати світ – читай книжки.
• Хто знає аз та буки, тому і книги в руки.
• Хто книгу читає, в того розум прибавляє.
• Хто книгу читає, той і розум має.
• Що книга, то розум.
• Щоб правду знати, треба книжку читати.
• Якщо книжок читати не будеш, скоро грамоту забудеш.

Прислів’я та приказки про мову

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
• Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
• Більше діла – менше слів.
• Будь господарем своєму слову.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова – ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Де мало слів, там більше правди.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• І від солодких слів буває гірко.
• Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка – словами.
• Красне слово – золотий ключ.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – ворогів.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М'які слова і камінь крушать.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не кидай слова на вітер.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Шабля ранить тіло, а слово – душу.
• Слово – не полова, язик – не помело.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово – вітер, письмо – грунт.
• Слово до ради, а руки – до звади.
• Слово до слова – зложиться мова.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово старше, ніж гроші.
• Удар забувається, а слово пам'ятається.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Перше погадай, потім повідай.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Дурний язик – голові не приятель.

Джерела:

1. Закувала зозуленька: Антологія української народної творчості. – Київ: Веселка, 1989. – С. 427–552.
2. Лановик М. Б. Українська усна народна творчість : підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. – 3-тє вид., стер.  – Київ: Знання-Прес, 2005. – 591 c.
3. Народ скаже – як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки / Вступ. ст. Н. Шумади. – Київ: Веселка, 1971. – 230 с.
4. Пазяк М.М. Українські прислів’я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії. – Київ: Наук, думка, 1984. – 204 с.
5. Прислів’я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини / Вступ. ст. М.М. Пазяка. – Київ: Наук, думка, 1989. – 480 с.
6. Прислів’я та приказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру / Вступ. ст. М.М. Пазяка. – Київ: Наук, думка, 1990. – 528 с.
7. Прислів’я та приказки. Взаємини між людьми / Вступ. ст. М.М. Пазяка. – Київ: Наук, думка, 1991. – 440 с.
8. Прислів’я та приказки про знання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tradycija.com.ua/xto-znannya-maye-toj-mur-lamaye  (дата звернення (18.05. 2021). – Заголовок з екрана.
9. Прислів’я та приказки про знання (записав Іван Гурин) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //mala.storinka.org/прислів’я-про-знання-записав-іван-гурин.html  (дата звернення (18.05. 2021). – Заголовок з екрана.
10. Прислів’я та приказки про мову [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //traditions.in.ua/usna-narodna-tvorchist/pryslivia-ta-prykazky/119-pryslivia-ta-prykazky-pro-movu (дата звернення (18.05. 2021). – Заголовок з екрана.
11.  Українські прислів’я та  приказки про книгу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mala.storinka.org/українські-прислів'я-та-приказки-про-книгу.html – (дата звернення (18.05. 2021). – Заголовок з екрана.
12. Українські приказки, прислів’я і таке інше: Збірники О.В. Марковича та інших уклав М. Номис / Вступ. ст. М.М. Пазяка. – Київ: Либідь, 1993. – 768 с.