Українські підручники 1917-21 років
Освіта – невід’ємний атрибут сильної держави. Це розуміло свого часу й керівництво Української Народної Республіки. Тому за короткий період існування української державності 1917-21 рр. пожвавився процес видання підручників з різних дисциплін.
У відділі рідкісних і цінних видань зберігаються дві частини «Української граматики» (Київ, 1918) І. Огієнка (1882-1972). Перша частина вийшла як підручник для першого року навчання в народних школах та для підготовчого класу середніх шкіл; друга частина – як підручник для другого й третього року навчання в народних школах та для підготовчого й першого класу середніх шкіл. У передмові до граматики (у нашому примірнику не збереглася) викладені методичні рекомендації для вчителів щодо користування підручником. Важливо, що Огієнко виступав проти механічного заучування навчального матеріалу учнями: «Складаючи свою граматику для народної школи, я перш над усе пильнував, аби дати таку книжку, щоб вона була більше до читання дітям та практичної їм роботи по вивченню рідної мови і щоб в ній дітям було якнайменше завчати. Я дбав, аби кожний урок вести так, щоб висновок приходив сам собою і щоб мої висновки були дітям тільки на повторення» [4]. Основним завданням підручника було не лише познайомити дітей з основами українського правопису, а й навчити їх письмово передавати свої думки. З цією метою в книзі вміщено чимало малюнків, за якими учні повинні були складати невеликі оповідання. Особливістю вправ для домашнього опрацювання було те, що в їх основі лежала дія і спостереження над її перебігом. Наприклад, для закріплення теми «Голосні звуки» Іван Іванович подавав такі домашні вправи: Задача 24. Сядьте собі вдома перед дзеркалом і проказуйте ось ці звуки: а, о, у; і, е; а, е, і; я, йо, і, є; а, я; о, йо; у, ю; і, ї; е, є. Примічайте, що роблять ваші губи та язик, коли ви проказуєте ці звуки. Задача 25. Намалюйте, який вигляд мають ваші губи, коли ви проказуєте а, о, у. [3; С. 18]. Також у граматиці для учнів розміщені «Молитва перед навчанням» і «Молитва по навчанні», які забезпечували «набуття й підтримання душевної рівноваги, важливе з морального і психогігієнічного погляду» [1; С.69]. |
|
Чимало праці у справі видання українських підручників доклала Софія Русова (1856-1940), яка в цей період очолювала Департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. У нашому фонді зберігається «Початковий підручник французької мови: задля самонавчання і перших класів гімназії з французько-українським словарем» (Вінниця, 2019). У передмові до підручника Софія Федорівна сформулювала його основну мету: «… дати змогу учню навчитися читати, по змозі добре вимовляючи чужомовні звуки, дати йому скільки можна широкий запас слів і ті необхідні граматичні пояснення, без яких неможливо ані написати найпростішу фразу, ані зрозуміти зміст читання. Ця коротка граматика має курс концентричний, і в перший концентр увіходять більш усього дієслова, які виробляють усю трудність вживання французької мови» [5; С. 3]. Композиційно підручник складається з трьох частин: 32-х лекцій, граматичних пояснень, а також словника до тексту читанки і лекцій. Софія Федорівна прагла до того, щоб лекції у легкій, ненав’язливій формі знайомили з французкою мовою, викликали до неї інтерес. Для цього авторка підручника використовувала чимало ілюстрацій і цікавих текстів. У додатках для читання Русова наводить казки, які пропонуються дітям вивчити напам’ять за ролями і зробити інсценізацію. |
|
Цікаво познайомитися із підручником «Задачник для початкових народних шкіл» (Київ, 1917) Я. Чепіги (1875-1938)– відомого українського педагога, автора проєкту української школи, багатьох українських підручників, наукових праць з теорії та методики початкового навчання. Книга видана «під орудою» С. Русової, Ю. Сірого, Я. Чепіги, С. Черкасенка. У підручнику здебільшого подані математичні задачі, приклади; інколи пропонується відгадати загадку або вивчити вірш. Неабиякий інтерес становить тогочасна математична термінологія: наприклад, складання й одліч (додавання й віднімання), помноження й поділ (множення і ділення) тощо. |
|
Завершує цей огляд підручник Б. Дорошкевича (1881-1918) «Початкова хімія» (Київ, 1918). У передмові автор чітко окреслив мету посібника: «Ця невеличка книжка призначається для всякого, хто зацікавився б питанням про те, як іде життя навкруги нас. Але для чого ж потрібно знати життя природи? – запитає, можливо, хто-небудь з читачів. Адже ж наші діди та батьки не знали цього, а, хвалить Бога, жили щасливо! Ні, скажу я такому читачеві, тепер не той час, який був за наших батьків і дідів. Тепер може жити більш-менш вільно та щасливо лиш свідома людина, яка може розбиратися в тому, що робиться навкруги. Тому нам треба вчитися; тільки наука виведе нас з сучасної нашої темряви та дасть нам змогу вільно йти по широкому шляху життя» [2; С. ІІІ]. Підручник складається з двох частин. Спочатку розглядається теоретичний матеріал, а далі йдуть методичні рекомендації для вчителів щодо проведення різноманітних дослідів на уроках хімії. Підручник цінний і тим, що у ньому вміщені три статті про позашкільну освіту в Україні, в яких Б. Дорошкевич висвітлює своє бачення створення системи позашкільної освіти, без якої, на думку педагога, не може існувати українська державність. |
Підручники 1917-21 років документально засвідчують прагнення тогочасної передової інтелігенції закласти міцний фундамент якісної освіти, виховати всебічно обізнаних, національно свідомих громадян України.