Свою Україну любіть…
Пророче шевченківське слово лунає в нинішній складний для нашої країни час особливо потужно та пронизливо. Геніальна у своїй провіденційності поезія великого Кобзаря підтримує патріотичний дух та віру в світле майбутнє не в одного покоління українців.
Тож, відзначаючи 201-у річницю з дня народження Т.Г.Шевченка, в Херсонському музичному училищі відбулась святкова концертна програма «Свою Україну любіть…» за участю творчих колективів та обласної філармонії. Бібліотечна спільнота Херсона також брала участь в цьому урочистому дійстві. Силами трьох основних бібліотек області були організовані книжково-ілюстративні виставки, присвячені життю та діяльності поета.
Мала концертна зала училища була повна бажаючих долучитись до свята. Цікавий концерт за участю улюбленців херсонської публіки – Народної артистки України Наталії Лелеко, лауреата міжнародних конкурсів Максима Лозового та інших виконавців музичного та декламаційного жанру був сприйнятий на «ура» гостями заходу.
Приємно вразило, що присутні не оминули своєю увагою й розгорнуті книжкові виставки. Особливу увагу привернули колекційні примірники творчого спадку Т.Г. Шевченка з рідкісних фондів нашої книгозбірні – прижиттєве видання «Кобзаря» 1860 року, що вийшло у Санкт–Петербурзі в друкарні українського письменника Пантелеймона Куліша. На фронтисписі примірника – портрет Шевченка – роботи художника М. Мікешина. Це одне з перших прижиттєвих зображень поета. Видання було опубліковане за кошти відомого українського цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка, який виділив на його друк 1100 російських рублів. Воно є значно повнішим у порівнянні з попередніми: сюди увійшло 17 творів. Це видання Шевченко присвятив видатній українській письменниці, своїй названій доньці Маркові Вовчку. Цей примірник був подарований бібліотеці херсонським книголюбом, почесним громадянином міста Михайлом Андрійовичем Ємельяновим. Минулого року він подарував близько 900 примірників колекційних видань, серед яких і мініатюрний «Кобзар». Це репринтне відтворення женевського видання 1878 року. Женевське видання накладом в 1000 примірників містило шевченківські поезії українською мовою, яка на той час була заборонена. Циркуляр про це в якості передмови надано в мініатюрному виданні.
Цікавий експонат шевченківського «Кобзаря», виданого в Києві у 1894 році також був представлений на виставці. Подарований він був колишнім очільником Херсонської області Миколою Костяком саме напередодні звільнення його з посади в бурхливі дні громадянського протистояння в Україні. Тож можна вважати цей подарунок деякою мірою символічним. Він безперечно становить не тільки культурну, а й історичну цінність.
Рідкісний примірник «Кобзаря» 1931 р., подарований нам херсонською поетесою Таісією Щербою, також експонований на виставці, має свою особисту долю, досить трагічну. Упорядкований він був Михайлом Новицьким – відомим шевченкознавцем, та проілюстрований українським художником «бойчукістом» Василем Седлярем. Всіх творців цього видання репресували. Декого ув’язнили, а комусь пощастило вийти за лаштунки НКВС на волю. Автор ілюстрацій – Василь Седляр був розстріляний в Києві 12 липня 1937 р. Роботи художника були повністю знищені, зафарбовані, виламані зі стін, спалені та пошматовані. Сам «Кобзар» був вилучений з бібліотек та книгарень, а ім’я художника було на довгий час викреслене з історії української культури. Ця книга, безсумнівно, є також прикрасою бібліотечної Шевченкіани.
Увагу відвідувачів заходу привернули також і нові надходження сучасних видань, присвячених живописному спадку поета. Не дивлячись на те, що бібліотекарі чергували біля своїх книжкових виставок і на концерт не змогли потрапити, за лаштунками свята вони не залишились, бо потужний вокал як Наталії Лелеко, так і Максима Лозового було чути навіть у фойє училища. Так що сповна насолодитись шевченківською творчістю у виконанні херсонських артистів того дня мали можливість всі охочі.
P.S. На завершення концерту ми таки потрапили. Нам навіть вдалося зробити декілька знімків.
