Праці доньки Івана Франка з фонду бібліотеки
Анна Іванівна Ключко (1892-1988), від народження Франко, – українська письменниця, мемуаристка, публіцистка, донька визначного українського письменника Івана Франка. З 1948 року вона проживала в Торонто (Канада) та працювала медичною сестрою в «Східному загальному шпиталі» та «Новому шпиталі «Гора Синай». За націоналістичні погляди, активну громадянську позицію та участь у культурно-просвітницькій діяльності Комітету українців Канади в Радянському Союзі їй було заборонено відвідати батьківщину у 1956 році та взяти участь в урочистостях з нагоди 100-річчя від дня народження батька.
Того ж ювілейного року в Канаді Анна Ключко-Франко випустила свою найважливішу працю «Іван Франко і його родина. Спомини». Над мемуарами авторка працювала понад двадцять років. У вступному слові вона відзначила, що до написання її спонукав письменник Євген Маланюк: «Ви мусите їх (спомини) написати, бо це Ваш обов’язок, і тільки Ви з цілої родини, по великій людині – можете це виконати» [2].
Зі спогадів доньки дізнаємося про Івана Франка не лише як про письменника, поета, науковця, громадського діяча, а й як люблячого батька і чоловіка, завзятого рибалку і збирача грибів, мандрівника і природолюба.
У праці також йдеться про плани й переживання, що хвилювали тоді Івана Франка та якими він ділився у колі родини. Розказує донька і про рід Ольги Хоружинської, дружини Івана Франка. З теплом згадує Анна і про своїх братів– Андрія, Тараса й Петра.
Авторка розповіла не лише про родину, але й поділилася споминами про людей з найближчого оточення письменника. В одному зі своїх листів Анна Франко-Ключко писала: «Я старалася задокументувати факти з життя мого батька і цілої родини без фальшу й прикрашування, без замовчувань або переіначувань, що не раз приходилося мені робити з великим болем у серці » [2].
Відомий український вчений Іван Огієнко схвально оцінив мемуари Анни Франко-Ключко: «Наймолодша дочка І. Франка, безумовно, має добрий талант розповідати, – мова її точиться легко й цікаво. Вона любить природу й уміє її мальовничо описувати. Спомини її цікаві й цінні» [1].
У рідкісному фонді нашої бібліотеки є ювілейний примірник «Іван Франко і його родина», що вийшов у світ 1956 року в друкарні Видавничої Спілки «Гомін України». Це видання української діаспори в Торонто, опубліковане в серії «Політична Бібліотека Ліги Визволення України». Обкладинка примірника проілюстрована українським маляром-графіком, художником Богданом Стебельським. Отримали це видання ми від Канадсько-Українського Центру.
У Радянському Союзі мемуарна книга «Іван Франко і його родина» підпадала до розряду заборонених, тому не поширювалася й жодного разу не перевидавалася. В Україні вона була перевидана в Харкові в 2005 році.
До числа робіт Анни Франко-Ключко відноситься ще десяток розвідок, присвячених життю і творчості Івана Франка та його родини. До таких, зокрема, належить праця «Рукописи Івана Франка в Канадi», що вийшла в світ у 1957 році в серії «Slavіstica» Інституту Слов’янознавства Української Вільної Академії Наук за редакцією українсько-канадського науковця Ярослава Рудницького – Президента Канадської УВАН (1954-1974 рр.). Один з примірників цього видання зберігається в рідкісному фонді нашої бібліотеки. На звороті розворотної титульної сторінки надруковано: «Окрема відбитка із збірника «ФРАНКО І ФРАНКІАНА НА ЗАХОДІ» Вінніпег, 1957».
У виданні вперше представлено факсиміле автографів Великого Каменяра з родинного архіву Анни Франко-Ключко. До збірки ввійшли лист Івана Франка з Ліпіка (Хорватії) 1909 року та два зі Львова 1915 року, що адресовані його доньці Анні, а також рукопис вірша поета «Блаженний муж, що йде на суд неправих…» та уривок із поеми-містерії «Великий льох» українського письменника Тараса Шевченка.
Анна Франко-Ключко більшу частину свого життя прожила в еміграції. У Канаді вийшли її твори, що подають нам найцінніші матеріали про родинне життя геніального письменника і вченого Івана Франка.