Ємельянов Михайло Андрійович (1923 (12. VIII) – 2014 (5.XII))
5 грудня 2014 р. на 91-ому році життя відійшов у вічність почесний громадянин міста Херсона, ветеран війни та праці, колекціонер-книголюб, меценат Михайло Андрійович Ємельянов.
Він був палким прихильником книги, одним з найстаріших херсонських колекціонерів. Книги завжди і всюду супроводжували Михайла Андрійовича – з напівголодного дитинства до останніх днів життя. Безпосередньо за його ініціативою був створений Херсонський міський клуб аматорів книги «Кобзар», який він очолював понад тридцяти років. З книгами він не розставався ніколи – ні в дні запеклих боїв на фронті, ні навіть в лікарні, де вимушений був часто перебувати останніми роками за станом здоров’я.
За плечима Михайла Андрійовича роки роботи на посаді завідуючого облпартархівом, де він брав активну участь в науково-публікаторській та дослідницькій діяльності. Він був укладачем і співавтором цілого ряду досліджень з історії нашого краю. Як завзятий книжник та пропагандист книги неодноразово брав участь в численних масових заходах, що проводились культурними закладами міста. Матеріали його колекційних зібрань неодноразово експонувались на виставках в бібліотеках та музеях. Незважаючи на поважний вік, йому до останніх хвилин життя були притаманні світлий розум, інтелектуальна активність, доброта та щедрість серця. Протягом десяти років поспіль, традиційно до Дня міста дарував він свої безцінні скарби обласній бібліотеці та музеям.
Нині його колекції: «Блокіана» (прижиттєві видання О. Блока та література про нього), «Пушкініана» (прижиттєві видання О. Пушкіна та література про нього), зібрання екслібрисів та інші бібліофільські скарби, подаровані свого часу нам, живуть вже своїм окремим життям. За висловом самого Михайла Андрійовича «живуть та продовжують працювати для людей».
І це найкращий пам’ятник цій щедрій людині. Його книги та світла пам'ять про нього залишаться з нами назавжди.
Херсонська ОУНБ ім. Олеся Гончара
Відділ рідкісних та цінних видань
Comments
Ушла эпоха....Светлый и добрый человек,эрудит и щедрый даритель,ценивший и никогда не забывавший своих друзей из далёкого прошлого... Вспомнит ли город хоть в смерти своего почётного гражданина? Или так же обнулит, как сделал это с хосписом? Михаил Андреевич работал до последнего, писал о тех, кто уже далече, чтобы помнили, чтобы огонь не погас...Он прожил 91 год и четыре месяца... Достойный возраст, долгая и не бесполезная жизнь... Спаси и сохрани Вас там, в далёкой дали, Михаил Андреевич.....А мы будем помнить...
Полностью разделяем Ваше мнение, уважаемая Наталья.
Можем еще добавить, что Михаил Андреевич оставил еще при жизни о себе неувядаемую память. Он будет жить в своих книгах, своих коллекциях, щедро подаренных всему городу. Ни одна экскурсия, ни одна выставка не обходится без упоминания о нем и его книгах. Он беспокоился всегда о том, чтобы книги служили людям, как говорил он сам "работали для людей". В любой экспозиции, представленной в нашем отделе, есть книги, подаренные Михаилом Андреевичем. Это самая лучшая память о нем.
Ольга Сак