До 200-річчя від дня народження П. О. Куліша
У 2019 році минає 200 років від дня народження відомого українського письменника, історика, етнографа, літературного критика і публіциста Пантелеймона Олександровича Куліша (1819-1897).
П. Куліш народився 7 серпня 1819 р. у містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (сучасний Шосткінський район Сумської області) у родині заможного хлібороба. Матір майбутнього письменника була донькою козацького сотника Івана Гладкого.
У родині Кулішів шанувалися народні традиції. Завдяки своїй матері маленький Панько познайомився з українськими піснями, казками, приказками. Значний вплив на хлопчика мала також багата сусідка-поміщиця Уляна Мужиловська, у якої Куліш часто брав читати книги. Саме за порадою Мужиловської батько віддав Пантелеймона після повітового училища не в канцелярію суду, як планував, а в Новгород-Сіверську гімназію.
У 1839 р. хлопець вступив на філософський факультет Київського університету, а наступного року перевівся на юридичний. Однак незабаром юнака було відраховано з числа студентів, бо він не мав документів про підтвердження дворянства, тому лише відвідував лекції у якості вільного слухача.
В університетський період життя на Куліша неабияке враження справило знайомство з Михайлом Максимовичем, який на той час був професором Київського університету. Молодий студент приходив у гості до вченого, вони разом працювали над збіркою народних пісень, читали романи Вальтера Скотта. Під впливом Максимовича Куліш дебютував на літературній ниві. У виданому в 1840 році історичному альманасі «Киевлянин» був опублікований переклад Куліша двох народних українських легенд.
Через брак коштів Пантелеймон Олександрович не міг постійно займатися наукою. Він періодично працював учителем міських шкіл Києва і Луцька, а потім знову повертався до навчання.
У 1843 р. був опублікований історичний роман П. Куліша «Михайло Чарнишенко», на написання якого письменника надихнуло знайомство із творчістю В. Скотта. У цей період П. Куліш береться за ґрунтовне вивчення історії українського народу. Упродовж 1844-1845 рр. Пантелеймон обійшов і об’їхав усю Київську губернію, збираючи етнографічні матеріали, які потім увійшли у «Записки о Южной Руси».
У 1845 р. Кулішеві вдалося влаштуватися на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для іноземних слухачів Петербурзького університету. У січні 1847 р. П. Куліш одружився з Олександрою Білозерською, яка згодом стала відомою як українська письменниця Ганна Барвінок. На весіллі Куліша старшим боярином був Тарас Шевченко.
У цьому ж році петербурзька Академія наук послала Куліша в закордонне наукове відрядження для вивчення слов’янських мов, історії, культури та мистецтва. У подорож Пантелеймон вирушив разом зі своєю молодою дружиною. Однак у березні 1847 р. таємна поліція Миколи І викрила Кирило-Мефодієвське братство. Куліш, запідозрений в участі у ньому, був заарештований у Варшаві. Жандарми не довели прямої причетності Куліша до Кирило-Мефодіївського товариства, проте засудили письменника за дружні зв’язки з учасниками братства. Наступні три роки і три місяці життя Пантелеймон провів на засланні у Тулі. Служив у канцелярії губернатора, а потім редагував неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».
У 1850 р. П. Куліш повернувся зі заслання, але йому заборонили друкуватися. Через це письменник деякий час змушений був публікувати свої твори анонімно або під псевдонімом.
У 1856 р. Кулішу повернули право друку і він активно взявся за плідну літературну і дослідницьку працю: видав шеститомне зібрання творів і листів М. Гоголя (1857), перший український історичний роман-хроніку «Чорна рада» (1857), упорядкував й опублікував фольклорно-історіографічну та етнографічну збірку «Записки о Южной Руси» (1856, 1857). Також у 1857 р. світ побачила «Граматка» П. Куліша – перший україномовний буквар, написаний новим фонетичним правописом, який згодом назвали «кулішівкою».
У 1857 р. Куліш заснував у Петербурзі власну друкарню, яка стала першою і єдиною в ХІХ ст. вітчизняною друкарнею та відіграла важливу роль у розповсюдженні українських книжок. Зокрема у серії «Сільська бібліотека», призначеній для народного читача і слухача, «Друкарня П. О. Куліша» у 1860-1862 рр. випустила чимало дешевих книг із творами Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Ганни Барвінок, О. Стороженка, Д. Мордовця.
Наприкінці 50-х – 60-х рр. Пантелеймон Олександрович публікує ряд літературно-критичних оглядів, статей про творчість Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Івана Котляревського, Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка. До речі, саме П. Куліш був зачинателем української професійної літературної критики.
На початку 60-х років П. Куліш разом із В. Білозерським і М. Костомаровим організував і редагував перший загальноукраїнський журнал «Основа» (1861-1862). Це періодичне видання обстоювало право української нації на самовизначення й всебічний розвиток. Статті журналу присвячено поступу національної культури, економіки, питанням історії, етнографії, літератури, фольклору.
Частину життя П. Куліш присвятив перекладацькій діяльності. Йому належить перший переклад українською мовою Біблії, творів Шекспіра, Гете, Байрона.
Останні роки життя письменник провів на мальовничому хуторі Мотронівка на Чернігівщині, який перейменував на честь дружини на «Ганнину Пустинь». Куліш писав нові вірші, поеми, працював над перекладами й історіографічними дослідженнями.
Помер П. О. Куліш 2 лютого 1897 р. після короткочасної хвороби, застудившись у холодному кабінеті. До його домовини прості люди поклали смушеву шапку, олівець і трохи паперу, визначивши цим зміст його життя.
Шанувальники творчості Пантелеймона Куліша можуть не лише переглянути віртуальну добірку творів письменника, що представлені у нашому онлайн-музеї, але й ознайомитися de vizo з тими виданнями, які безпосередньо зберігаються у відділі рідкісних і цінних видань.
