Українські видання про театр у рідкісному фонді Гончарівки
(до ХХV Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії»)
Театральне життя у Херсоні має славетні традиції. Навіть у воєнний час, з 8 по 16 вересня цього року, у Херсоні та на майданчиках театрів усього світу відбудеться ювілейний ХХV Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».
У рідкісному фонді Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара зберігаються цінні вітчизняні видання з історії всесвітнього й українського театру, що вийшли друком на початку ХХ століття.
Одним із них є рідкісний примірник праці «Корифеї української сцени» (1901 р.), що побачив світ у київській друкарні Петра Барського. Нагадаємо, що термін «корифеї» давньогрецького походження. У перекладі означає «провідний», «керівний»; у початковому значенні «той, хто стоїть на вершині». У сучасному розумінні цей вислів вживається як «найвизначніший діяч» у галузі науки, культури чи мистецтва. Можливо, саме через цензурні утиски у книзі відсутні прізвища авторів, хоча і відомо, що це колективна праця. Є припущення, що вітчизняний письменник та науковець Олександр Лотоцький (1870–1939 рр.), який належав до давнього боярського роду, міг бути організатором видання й автором вступної статті та частини нарисів. Авторами інших матеріалів стали такі відомі вітчизняні науковці: Сергій Єфремов, Володимир Дурдуківський, Володимир Страшкевич та Олександр Кошиць. Видання прикрашає розкішна кольорова обкладинка з позолотою. Її автор – український художник Петро Шарварок (1870–1903рр.). «Корифеї української сцени» – коротка історія театрального життя в Україні від часів Ренесансу (ХVI–ХVII ст.) і до кінця ХІХ ст. У книзі також подається портретна характеристика відомих діячів вітчизняної театральної справи: Марка Кропивницького (1840–1910 рр.); Михайла Старицького (1840–1904 рр.); братів Тобілевичів; Івана Карпенка-Карого (1845–1907 рр.), Миколи Садовського (1856–1933 рр.), Панаса Саксаганського (1859–1940 рр.); Марії Заньковецької (1854–1934 рр.), Ганни Затиркевич-Карпинської (1855–1921 рр.) та Миколи Лисенка (1842–1912 рр.).
Гончарівка має у своєму фонді також унікальне видання «З історії Всесвітнього театру» (1929 р.). Його упорядником є українська театрознавиця, лікарка та педагогиня за фахом Людмила Дмитрова (1890–1986 рр.). Вона була дружиною відомого театрального критика, історика театру, актора Дмитра Грудини (1893–1937 рр.), розстріляного більшовиками. Працю «З історії Всесвітнього театру» вважають першою учбовою книгою з історії зарубіжного та національного театру, написаною українською мовою. У передмові повідомляється, що це видання – підручна книга, але не є підручником чи хрестоматією у прямому розумінні слова. Воно укладене, зокрема, за текстами, перекладеними з іноземних мов. До його змісту увійшли також праці вітчизняних театрознавців та істориків літератури. Примірник має вступне слово «Походження театру і соціяльна функція театрального мистецтва» відомого вітчизняного літературознавця Олександра Білецького. У ньому дослідник зазначає, що «Мистецтво актора усі уявляють собі в аналогії з мистецтвом піяніста-виконавця або декляматора. Але в дійсності не зовсім так. І в житті театру були довгі періоди, коли він жив як самостійне мистецтво, далеко більше зв’язане з музикою і танком, ніж з поезією, тобто з мистецтвом виразного слова» [1]. Основна частина підручної книги має п’ять розділів: «Позалітературні форми театру», «Театр народів Сходу», «Театр старої Індії», «Античний театр Європи», «Загальні риси найновішого театру Європи», що поділяються на параграфи. Серед параграфів, наприклад, є такі: «Українське весілля, як драматична гра» «Театральні елементи в обрядах старого українського села», «Український вертеп» та ін. До кожного розділу подані бібліографічні списки найважливішої на той час літератури з театральної тематики. Також є додаток, зміст та зауважені помилки. Людмила Дмитрова присвятила це видання Народному артисту України Лесю Курбасу, який був заарештований (1933 р.), а пізніше розстріляний (1937 р.). Чоловік упорядниці також став жертвою сталінського терору. Доля книги «З історії Всесвітнього театру» така ж нелегка, як і доля українців. Праця була вилучена із книгарень та наукового обігу, але дивом уціліла у Гончарівці.
Бібліотека зберігає у рідкісному фонді і прижиттєвий примірник «Мої театральні згадки» (1930 р.) видатного актора, режисера, письменника та громадського діяча Миколи Садовського – засновника першого українського стаціонарного театру (Полтава, 1906 р.). Це публіцистична біографічна праця, що відкривається світлиною автора. У мемуарах Микола Садовський ділиться своїми спогади про зародження й становлення нового українського театру. Мова також йде про його співпрацю з корифеями вітчизняного театру: засновником театру Марком Кропивницьким та його учасниками, визначними акторами Марією Заньковецькою та Панасом Саксаганським, а також про діяльність вітчизняних театральних колективів.
Для тих, хто цікавиться зародженням і становленням національного театру, історією і традиціями Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, пропонуємо також переглянути відеоролик: «Український театр. Історія. Персоналії.». Він був створений майже три роки тому працівниками бібліотеки та користується популярністю серед глядачів Ютуб-каналу (більше 10 500 переглядів). Тож, запрошуємо до перегляду Український театр. Історія. Персоналії. - YouTube
Список джерел з історії театру, що зберігаються у рідкісному фонді Гончарівки:
1. Дмитрова Людмила. З історії Всесвітнього театру: підручна книга / Людмила Дмитрова. – Вип.1 / за ред. й з вступ. увагами проф. О. Білецького. – [Дніпропетровськ]: Укрдержвидав, 1929. – 469[9]с.
2. Корифеи украинской сцены. – Киев: Тип. Петра Барского, 1901. – 192с.
3. Садовський Микола Карпович. Мої театральні згадки : 1881–1917/ Микола Садовський. – Харків: Держвидав, 1930. – 122с.
Матеріал підготувала Діна Бондаренко,
головна бібліотекарка відділу рідкісних і цінних видань