Українські книги-ювіляри у фонді рідкісних видань
Поточний рік щедрий на книжкові ювілеї класиків української літератури. У попередніх публікаціях ми вже згадували про 220-річний ювілей «Енеїди» І. Котляревського. Сьогодні ж поговоримо про не менш важливі книжкові «іменини».
Цьогоріч 185-літнім ювілеєм може похизуватися повість «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ'яненка. Роботу над твором було завершено в 1833 році. Вперше повість була опублікована в 1837 році у Москві в другій книзі «Малоросійських повістей». Тема «Конотопської відьми» – гумористично-сатиричне зображення побуту, методів управління козацької старшини, розкриття внутрішніх причин падіння Української козацької держави.
Поява повісті викликана також дійсними фактами, які мали місце в часи Квітки, – жахливим звичаєм випробування водою запідозрених у відьомстві жінок, які, на переконання малоосвіченого люду, були причиною засухи й голоду. Виявити відьму допомагало купання у холодній воді. Цей звичай спирався на переконання, що «вода, як елемент освячений актом хрещення Христового, не приймає в себе нічого нечистого, отже, і відьом та чарівників» (1, С. 139-140). Простіше кажучи, якщо запідозрена у відьомстві жінка тонула у воді, усі підозри з неї посмертно знімалися. А от чи була таким диким способом виявлена хоча б одна відьма – історія мовчить.
Своїм користувачам ми пропонуємо познайомитися із повістю «Конотопська відьма» зі сторінок досить рідкісного двотомника творів Григорія Квітки-Основ’яненка, який вийшов у Львові в 1911 році.
140-літній ювілей відзначає соціально-побутова повість «Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького. Уперше твір було надруковано на сторінках львівського журналу «Правда» у 1878 році. Подальші спроби автора опублікувати повість окремою книгою в авторській (не цензурованій!) редакції увінчувалися поразкою. Цензурний комітет або ж взагалі забороняв твір, або ж вимагав від Нечуя-Левицького вилучити деякі фрагменти (зокрема, епізод з «утопленням» ченця-п'янички) і окремі фрази (наприклад, «Якби міг, він, здається, задушив би пана своїми руками»). Звичайно, в «урізаній» версії повість багато втрачала у своїй викривальній, критичній спрямованості.
Найавторитетнішим текстом «Миколи Джері» вважається видання 1909 року, яке передало останню авторську волю. Хоча і в даному тексті не всі цензурні купюри були поновлені. У цьому читачі нашого відділу можуть пересвідчитися, гортаючи сторінки повісті пізніших видань (1932, 1937), в яких зберігся виважений «цензурований» текст. Лише згодом максимально канонічний текст повісті «Микола Джеря» вдалося відтворити на основі рукопису 1876 року, першодрукованого тексту 1878 року, а також видання за 1909 рік.
У 2018 році минає 100 років від першої театральної постановки драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Сам твір був написаний у 1911 році, а вперше поставлений на сцені Київського драматичного театру 22 листопада 1918 року. У нашій книгозбірні є цікаве видання «Лісової пісні» (1930) з ілюстраціями талановитої української художниці Олени Сахновської. Графічне оформлення цієї книги вважається одним із кращих досягнень української гравюри кінця 20-х років ХХ століття. Сахновська змогла передати поетичну красу «Лісової пісні» мовою майстерно створених художніх образів.
Ювілярам прийнято дарувати подарунки. Але ж як привітати паперову іменинницю? Дуже просто! Достатньо лише взяти книгу з полиці й почати її читати. Для будь-якої книги це найкращий подарунок.
Джерела:
1. Гончар О. Григорій Квітка-Основ'яненко: життя і творчість. – К.: Наукова думка, 1969. – 368с.
2. Квітка-Основ'яненко Г. Твори Григорія Квітки-Основ'яненка. Т. 1. – Львів: Видання товариства «Просвіта», 1911. – 540 с.
3. Крутікова Н. Творчість І. С. Нечуя-Левицького: статті та матеріали. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 248 c.
4. Нечуй-Левицький І. Микола Джеря. – Х.: ДВОУ «Література і мистецтво», [1932]. – 136 с.
5. Нечуй-Левицький І. Микола Джеря. – [Одеса]: Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1937. – 122 с.
6. Українка Леся. Лісова пісня: Драма-феєрія: В 3 діях / Дереворити Сахновської О. – Х.: Держвидав України, 1930. – 119 с.
