Українська книжкова графіка 50-х років ХХ ст.
У ХХ столітті «книга як феномен культури привернула надзвичайну увагу художників і теоретиків-книгознавців» [7; С.7]. Переосмислення мистецтва книги, удосконалення поліграфічних можливостей зумовило те, що творці європейської книжкової графіки розпочали пошук нових шрифтів і прийомів оформлення. Українське мистецтво не стояло осторонь цих процесів. 
Творчі надбання Г. Нарбута, В. Кричевського, С. Налепинської-Бойчук, І. Падалки, О. Сахновської, В. Седляра та інших митців піднесли українську книжкову графіку на якісно новий рівень. Але, на жаль, починаючи з 30-х років українське мистецтво не мало змоги вільно розвиватися, а багато талановитих художників були знищені фізично.
У 30-50-х роках українські графіки створювали реалістичні, оповідні ілюстрації, завдання яких полягало в розкритті змісту літературного твору, психологічної характеристики персонажів. Український мистецтвознавець Анатолій Шпаков відзначав, що у «50-і роки українська книжкова графіка переживала певну кризу, зумовлену розбіжністю шляхів, якими розвивались ілюстрація та оформлення книги. Ілюстрація була тісно пов’язана зі змістом літературного твору, з законами побудови його образів і дуже мало – з книгою як художньо-поліграфічним комплексом. Художнє оформлення не завжди відповідало змістові й духу тексту, хоч і виконувалося в більш-менш єдиному стилі з макетом, версткою і набором. Художники-оформлювачі знали можливості поліграфії і рахувались з ними, тоді як ілюстратори дбали лише про зміст своїх малюнків, мало цікавлячись, як вони виглядатимуть поряд з іншими елементами книги. Цей небажаний розрив призвів до однобічного розвитку ілюстрації, що втратила зв'язок з оформленням книги і набула станкового характеру, і оформлення, що нерідко виглядало зовнішнім прикрашенням, не зумовленим будь-якими цілями розкриття змісту літературного твору» [13; С.154].
Незважаючи на те, що українські митці творили в межах дозволених канонів соціалістичного реалізму, книжкова графіка цього періоду, зокрема творча спадщина М. Дерегуса, О. Довгаля, В. Касіяна, В. Литвиненка, Г. Пустовійта, А. Резниченка, зберегла високий мистецький рівень. Пропонуємо пересвідчитися в цьому, переглянувши деякі зразки оформлення українських книг 50-х років, які зберігаються у фонді нашої бібліотеки.
Заслуговує на увагу художнє оформлення книги М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (Київ, 1950), виконане визнаним майстром В. Хоменком, який користуючись, «лише такими засобами, як шрифт, орнамент та інші декоративні елементи… успішно оформив багато книг» [9; С.18.]. Цікаво, що Хоменко свого часу створив нову книжкову гарнітуру українського шрифту, яка отримала його ім’я – гарнітура Василя Хоменка. Обкладинка книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» виконана лаконічно. На блакитному фоні розміщено прізвище автора і назва книги, які художник виділяє різними кольорами і стилями шрифтів. Під назвою розміщена кінцівка з рослинним орнаментом. Угорі срібним кольором нанесене зображення зірок і місяця. В оформленні форзаца використані українські народні орнаменти з рослинними й тваринними мотивами.
Ілюстрації до книги виконав художник Михайло Дерегус. Окрім малюнків на сторінку, кожна повість доповнена сюжетною ілюстрацією-заставкою і кінцівкою, які досить влучно передавали певний настрій, ідею творів. Михайло Гордійович мовою графіки зміг відтворити поетичність гоголівських повістей, серед яких особливою майстерністю вирізняються ілюстрації до «Майської ночі» та «Ночі проти Різдва». Образи Ганни, Левка, Оксани, Вакули гармонійно вписані в картини української природи, різдвяних колядок, побутових сцен, дивовижних пригод. При цьому художник користувався улюбленою технікою офорту з акватинтою, а також рисунка вугіллям з тушшю та білилами, що дозволили «йому максимально наблизитись до передачі м’якої поетичної краси і принадності образів Гоголя» [1; С. 31].
Вагомий внесок у розвиток книжкової графіки зробив Василь Касіян, який переважно працював із творами українських класиків – Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, О. Кобилянської, Л. Мартовича. Працював у різноманітних графічних техніках: гравюра на металі, лінолеум, дерево, рисунок олівцем і пером, акварель, літографія. Мистецтвознавцями високо оцінений творчий доробок В. Касіяна, який «завжди прагнув до високої культури книги, в якій органічно поєднані технічні досягнення поліграфії і мистецтво художника» [13; С. 96].
Неабиякий інтерес становить оформлення книг і менш відомих художників. Так, до книги «Корейські народні казки» (Київ, 1955) художниця Любов Григор’єва підготувала не лише окремі посторінкові малюнки, а й зробила ілюстрації, які стали складовою частиною тексту.
Починаючи з середини 50-х років до видавництв почало приходити нове покоління талановитої молоді, яке збагатило мистецтво книги власним баченням, пошуками нових засобів художньої виразності. Імена цих художників об’єднані терміном «шістдесятники», їхню творчість ми неодмінно розглянемо у наших подальших публікаціях.
