Симону Петлюрі – 145 років
22 травня 2024 року виповнюється 145 років від дня народження видатного українського державного, військового, політичного діяча, публіциста, літературного і театрального критика Симона Петлюри (1879–1926рр.). Він народився у день святого Симона. За українською традицією, це і визначило вибір імені для дитини. Його мама – з родини священнослужителів, а батько був нащадком давнього козацького роду. Головний отаман війська Української Народної Республіки та полум’яний борець за незалежність України Симон Петлюра прожив лише 47 років. Був убитий у Парижі. Похований у французькій столиці на Монпарнаському кладовищі.
Пригадаємо період життя Симона Петлюри на Кубані, куди він виїхав у 1902р., рятуючись від неминучого арешту за революційну агітацію. Спочатку проводив приватні уроки в Катеринодарі (нині – Краснодар). Згодом працював асистентом-дослідником археологічної експедиції під керівництвом українського науковця Федора Щербини (1849–1936рр.), який займався впорядкуванням архівів і написанням історії Кубанського козачого війська. Відомо, що одного разу, повернувшись із вечорниць у станиці Смоленській (де більшість населення на той час становили насильно переселені козаки-чорноморці, і міцно вкоренилися українські традиції та звичаї), Симон Петлюра був зачарований почутим виконанням українських старовинних дум та історичних пісень. Саме тоді він поділився своїми думками з Кузьмою Безкровним, українським громадським і політичним діячем (1877–1937рр.), виголосивши свої знамениті слова: «Ми не пропадемо, коли на Кубані, до якої Петербург вживає найбільших русифікаторських заходів, панує українська пісня!».
Продовжуючи революційну діяльність, Симон Петлюра організував у Катеринодарі осередок Революційної української партії – «Чорноморську вільну громаду». У своєму помешканні він налагодив таємну друкарню, що випускала антиурядові листівки. Це і послугувало причиною його арешту в грудні 1903р. Лише у березні наступного року на підставі фіктивної довідки про хворобу Симон Петлюра був звільнений «на поруки» під грошову заставу і перебував під особливим наглядом поліції. У цей період Симон Петлюра вчителював у Катеринодарському початковому міському училищі, публікувався у місцевих газетах «Вестник казачьих войск» та «Донская речь», також його дописи з’являються в українських часописах «Кіевская старина», «Добра новина» і «Праця». До останньої хвилини свого життя Симон Петлюра залишався вірним ідеї державної самостійності України.
Тож, шановні користувачі Гончарівки, сподіваємося, що публікація «Симон Петлюра про українське життя, або Коли Кубань була ще українською» стане вам у нагоді. Її авторка, Ольга Сак, багато років завідувала відділом рідкісних і цінних видань ХОУНБ ім. Олеся Гончара.
Ділимося покликанням на матеріал: Симон Петлюра про українське життя, або Коли Кубань була ще українською. Музей книги. ХОУНБ ім. Олеся Гончара (lib.kherson.ua)
