Шевченків небіж на Херсонщині
Розкидано нащадків Шевченкового роду по всьому світу. Не довелося Тарасові самому звити сімейне гніздо, але фамільний рід Шевченка продовжили діти й онуки його братів і сестер. З 
малих років заробляли вони собі на прожиття тяжкою виснажливою працею. Ми не будемо досліджувати родовід поета. Цьому питанню присвячена нескінчена кількість як наукових, так і аматорських розвідок. Мова йтиме про шевченкового небожа, якого доля закинула на Херсонщину.
Племінник Т. Г. Шевченка Андрій (син молодшого брата поета – Йосипа) в пошуках кращого життя опинився на Херсонщині. По закінченні військової служби він залишив рідне село та подався служити прикажчиком по різних економіях. У 1898 році найнявся сторожувати в порт Хорли, який належав Софії Богданівні Фальц-Фейн. А маленького сина Митрофана віддав учнем до слюсарної майстерні маєтку Фальц-Фейнів «Преображенка».
Порт Хорли та Преображенка на той час процвітали в економічному відношенні. Тут працювали ремісники, було розвинуте 
сільськогосподарське виробництво, працювали метеостанція та млин, устричний завод. Навіть був відкритий монетний двір для місцевої торгівлі. Була заснована друкарня для виходу своєї газети.
С. Б. Фальц-Фейн опікувалась культурно-освітнім розвитком своїх підопічних. У вихідні дні мешканці містечка мали можливість насолодитись виступами хору та оркестру, навіть переглянути фільм у місцевому кінотеатрі «Ілюзіон». Софія Богданівна відкрила безкоштовні гімназичні трьохрічні класи для дітей. Сприяла тому, щоби особливо обдаровані та талановиті продовжували навчання, ще й оплачувала його.
Та маленькому Митрофану не судилося пізнати життєвих радощів «тихого раю». В слюсарній майстерні йому відірвало ліву руку, яку довелось ампутувати по саме рамено. Тож батько був змушений подати судовий позов до Херсонського окружного суду, щоб якось компенсувати витрати на лікування. Бо, як писав тоді «Одесский листок», Андрій разом з малим Митрофаном терпіли «голод, холод и все лишения заброшенной сиротской жизни».
Рішення по справі затягнулося на цілий рік, бо свідки зі сторони Шевченків чомусь не з’явилися на перше судове засідання. Потім 
повірений у справах відповідачки, якому було доручено займатись цим питанням, все ніяк не міг визначитись щодо «ціни людської руки». За розрахунками батька, мінімальна сума відшкодування за завдане каліцтво становила 4800 російських рублів. Херсонська газета «Юг» писала з цього приводу, що згодом сума зменшилася до 2000, а ще пізніше повірений запропонував всього 1000 рублів.
В кінці року справу таки було заслухано в Херсонському окружному суді. С. Б. Фальц-Фейн була визнана винною в тому, що в майстерні не було необхідного догляду за учнями, а тому суд присудив їй щорічну довічну сплату 225 рублів Митрофану Шевченку .
Джерела:
1. Дело по поводу увечья М.Шевченка // Киевская старина. – 1901. – №11, нояб. – С.90
2. Еще о родственнике Т.Г.Шевченка // Киевская старина. – 1901. – №6, июнь. – С.164
3. Племянник Т. Г. Шевченко // Киевская старина. – 1901. – №1, янв. – С.16-17
4. Родственники Т.Г.Шевченко // Киевская старина. – 1901. – №3, март. – С.160-161
Фото родини Шевченка взято на сайті Національного музею Тараса Шевченка
Фото порта Хорли та світлина С.Б. Фальц-Фейн взято на сайті Херсон-online
