Призначення України: крізь призму ідейно-філософських поглядів Юрія Липи
Історія кожного народу у своїй послідовності складається з окремих періодів, що часом разюче різняться між собою. Чим давніший народ і чим довша його історія, тим більше в ній розмаїття та глибини змін. Особливо виразно виділяються епохи піднесення та бурхливого поступу – ті моменти, коли народ після тривалого спокою чи навіть занепаду, немовби зібравши всі сили, знову рішуче виходить на арену історії, вирішує назрілі внутрішні питання та окреслює шляхи свого майбутнього розвитку. Так було і в нашій історії. Після відносного затишшя український народ наприкінці ХІХ століття знову активно заявив про себе у світовому житті, вступивши у боротьбу за власну долю серед інших народів світу. Ці змагання досягли свого апогею під час Другої світової війни і продовжують тривати нині, у час російсько-української війни, коли знову вирішується доля українського народу.
Чільне місце серед речників національної ідеї першої половини ХХ століття належить Юрієві Липі. Саме він сформулював такі вдалі геополітичні концепції, які й через сотню років видаються незрівнянними та не мають аналогів чи конкурентів. Його праці – такі масштабні й про таку величну Україну, що вражають і не полишають думок кожного, хто їх читав. Як перемогти Росію? Тільки прочитавши тексти Юрія Липи, можна пізнати стратегію такої перемоги. «Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення москви як столиці російської наддержави», – ці слова говорив Юрій Липа у минулому столітті, коли Україна боролася за власну державність та свободу від московського загарбника.
У 1939 році наша держава була розчленована між СРСР і Третім Райхом, і нацисти безуспішно намагалися у той чи інший спосіб використати Юрія Липу у своїх планах. Але плани самого Липи були пов’язані з Україною.
У першій половині XX століття була сформована геополітична доктрина Юрія Липи, яка не втратила своєї актуальності . Вона має велике значення для сучасного державного будівництва в Україні. В умовах триваючої російської агресії, пошуку власної ідентичності та місця в складному міжнародному середовищі ідеї Липи стають не просто історичною спадщиною, але й дієвим інструментом для формування стратегічного бачення майбутнього України.
Геополітична доктрина Юрія Липи складається з таких праць : «Призначення України», «Розподіл Росії» та «Чорноморська доктрина», які становлять «Всеукраїнську трилогію» (1938–1940). Саме в них найповніше розкрилися ідейно-філософські погляди самобутнього мислителя. Це не програмові твори з чіткими висновками, а, скоріше, роздуми на обрану тему. Автор намагався створити каркас для новітньої української ідеології, опираючись на своє розуміння історії регіону та кризи в тогочасній Європі.
Формуючи уявлення про глибину української нації та її традицій, Юрій Липа переорієнтовує наш типовий геополітичний вектор «Схід – Захід» на русько-козацький напрям «Північ – Південь», чітко окреслюючи головного ворога й показуючи його слабкі сторони. Джерела цього підходу він убачав у власному історичному минулому України.
Понтійський цар Мітрідат IV Євпатор підкорив землі від Кавказу до Дніпра, контролював Чорне та Азовське моря. Завдяки цьому збирав великі податки, а отже, міг утримувати боєздатними армію та флот. Успішну військову експансію поєднував з ефективною дипломатією. Київський князь Святослав Завойовник, аби захистити власну економіку та подолати конкурентів, влаштовував походи на південь. Він зняв із порядку денного хозарське питання, а отже, знищив непідконтрольні Києву торговельні зв’язки Скандинавії та Сходу, спробував опанувати болгарські землі й навіть мав намір перенести сюди свою столицю.
Приклади для своєї концепції Липа знаходив також у діяннях Дмитра Байди-Вишневецького та Богдана Хмельницького. Він наголошував на їхніх військових та дипломатичних зв’язках із Молдовою, Доном, Кримським ханством та Османською імперією. Відтак успіх майбутньої української держави мислитель пов’язував із просуванням на південь та співпрацею з причорноморськими країнами.Тексти сповнені джерелами українських і світових археологічних, економічних та географічних досліджень, що підкреслюють центральність і непровінційність українського питання, до чого його постійно намагаються звести росіянці.
Фото: Вікіпедія
Історіософська праця Юрія Липи «Призначення України», в якій чітко простежується геополітична спрямованість України як однієї з великих європейських держав, написана у 1938 році. У ній висвітлено широкий спектр можливостей і загроз, що постають перед Україною з огляду на її геополітичне положення та історичний контекст, а також розглядається роль і призначення української держави на міжнародній арені.
Україна займає вигідне географічне положення – знаходиться на перетині Східної та Західної Європи, що створює можливості для розвитку торгівельних та культурних зв’язків. Таке розташування дозволяє нашій крані відігравати роль мосту між різними народами і цивілізаціями. Звідси випливає історична місія України – об’єднати культурні та економічні потоки між Сходом і Заходом. Тому Україна є потенційним центром формування нового європейського порядку. Для цього потрібно сформувати потужну українську національну ідею, яка покликана об’єднати суспільство та зміцнити державу
У праці Юрій Липа подає широкий аналіз становлення та розвитку української ідентичності. Українську національно-визвольну ідею (у його термінології – «расову генеральну ідею») він розглядає як історію духовного світу українців, що становить основу й пріоритет розвитку нації. Юрій Липа вважає необхідним вивчати українські генеральні ідеї, оскільки вони є виявом українського расового «я». Головним завданням політики рас є, на думку науковця, гармонізація усіх основних домішок раси – трипільських, елінських, готських. Щодо геополітичних акцентів, то ключовою расовою ідеєю є і має бути орієнтація на вісь північ-південь. Основною расовою функцією є державотворення. Складником української державності вважає родину та ієрархію інших груп. Допомога і всеприсутність Бога є незаперечним твердженням у світорозумінні дослідника. Ще однією ідеєю Ю.Липа називає відчуття повноти існування своєї раси і краю, так зване відчуття серединності, що виявляється в обороні рідного, погляді на все «з нутра раси» і сприйняття традицій.
Національна ідея має базуватися на історичній спадщині та культурних і духовних цінностях українського народу. Реалізації своєї історичної місії сприятиме потужний економічний потенціал. Україна має значні природні ресурси та сільськогосподарський потенціал, що створює можливості для економічного розвитку. А українська культура має багату історію та традиції, що можуть сприяти розвитку культурного туризму та міжнародних культурних обмінів.
Юрій Липа пов’язує всі свої сподівання із Західним П’ємонтом (Галичиною), який є стабілізатором української духовності, териконом витворення «…добре вишліфованого типу українського громадянина». Головним завданням-призначенням України, на думку історіософа, є «…збудити енергію одиниці, гармонійно сполучити з енергією цілої раси і, що найважливіше, дати ритм постійної продуктивности цілої державної збірноти» і дбати, «щоб кожен її громадянин був на своїм місці, тобто там, де може вказати якнайбільшу продуктивність».
Основною функцією раси Липа вважає свою форму державності. Автор з гордістю і науковою переконливістю розповідає про давню традицію становлення української культури, доводить самобутність українського народу, його зовсім інші шляхи постання на мапі світу, ніж у російського і польського, називає українську націю «духовним Островом», що має чіткі межі – властивість живого організму раси або народу. Ідеалом українського патріотизму називає хату, оскільки поняття рідного краю для українця завжди мало родинний характер. У сприйнятті краю – як родини, як хати, як дому – містяться всі можливості розвитку нації. Українська традиція виявилася стійкою до асиміляції, на думку Юрія Липи, саме завдяки родинному колу, де плекалося своє, а чуже висміювалося.
Фото: tyzhden.ua
Однак реалізації призначення України можуть перешкоджати певні геополітичні виклики, внутрішні конфлікти, економічні проблеми та інформаційні війни. До геополітичних викликів відноситься, передусім, деструктивний вплив росії та, можливо, інших сусідніх держав, що становитиме загрозу для національної безпеки України. Це може викликати політичну нестабільність у регіоні, призводити до конфліктів та економічних криз. Соціальні, економічні та політичні протиріччя можуть породжувати внутрішні конфлікти та дестабілізувати суспільство. Відсутність єдності та національної злагоди в минулому послаблювала державу і призводила до її загибелі. З цими проблемами Україна може стикатися і в майбутньому. Серед економічних проблем Юрій Липа називає залежність від зовнішніх ринків, які створюватимуть нестабільність економіки та економічну вразливість для України. Проблеми можуть ускладнювати неефективне управління та корупція, що стоятимуть на перешкоді економічному розвитку України. Цими проблемами може скористатися росія, яка буде вести активну інформаційну війну проти української держави, поширюючи свою пропаганду та дезінформацію.
Це створює загрозу для єдності суспільства, перешкоджатиме процесам формування національної свідомості та ідентичності. Тому Юрій Липа закликав українців усвідомити своє історичне призначення та активно протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам, щоб реалізувати геополітичний потенціал України. Аналізуючи політичну ситуацію в Європі напередодні Другої світової війни, Юрій Липа приходить до висновку, що геополітичні центри тогочасної Європи – Рим, Берлін, Лондон та москва – переживали духовну кризу, бо дбали лише про своє благополуччя, прагнули до домінування і вели Європу та світ до саморуйнування. Тому в Європі виникла потреба в появі країни, яка б сприяла вирішенню цією духовної кризи і вивела б її з цього цивілізаційного глухого кута на якісно вищий етап розвитку. Таку історичну місію може відіграти незалежна України, яка б переформатувала весь геополітичний простір у Східній Європі. На думку автора, на геополітичному просторі між Балтією, Кавказом та Уралом потрібна моральна вісь народів, що може забезпечити існування незалежної української держави. А відтак, Україна повинна запропонувати альтернативу імперським утворенням між Уралом, Кавказом і Скандинавією, які нівелюють, нищать та експлуатують свій та поневолені народи за допомогою поліції та бюрократії. Наслідком реалізації такого призначення стане те, що будуть збережені індивідуальності націй (рас) та народів.
На противагу москві та іншим геополітичним центрам має постати Київ, який покликаний відіграти апостольську роль щодо виконання своєї визначної моральної місії. На таку місію, зазначає Ю. Липа, благословив Київ та Україну ще апостол Андрій Первозданний, передрікаючи, що на київських горах «возсіяє благодать Божа». На думку Ю. Липи, саме від безпосереднього учня Христа українці дістали Божу благодать для виконання свого духовного призначення.
Віра, як генеральна ідея, пронизує всі міркування Юрія Липи. Головне – вірити, прагнути і досягати. Він вважає, що є всі передумови, всі дані для того, щоб після епох англо-саксонської, римської, германської «постав світ четвертої великої раси в Европі, української раси», бо українська держава є моральною віссю народів між Балтією, Кавказом і Уралом.
Спираючись на значний історичний матеріал, Юрій Липа у історіософській праці «Призначенні України» обґрунтував національне покликання України щодо утвердження у суспільному житті та державному будівництві національних християнських цінностей, а також поширення духовності у світі. В умовах інформаційної війни та гібридних загроз питання національної самоідентифікації та консолідації залишається ключовим для стійкості нашої держави.
Про Ю. Липу див. також: «Ми – нація, сузір'я мільйонів, ми – серце воль, ми – буйна кузня сили…»: (до 100-річчя з часу виходу з друку першої збірки віршів Юрія Липи «Світлість»)
Далі буде…
Джерела:
1. Жифарська І. О. Генеральні ідеї українства в історіософському баченні Юрія Липи [Електронний ресурс] / І. О. Жифарська // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Серія: Філолог. науки. – 2008. – №2. – С.72–76. – Режим доступу : https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2008/fil_2008_1_2/2008-26-06/zhyfarska.pdf. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 25.11.2025.
2. Пасічник В. Геополітична доктрина Юрія Липи як чинник державотворення в Україні [Електронний ресурс] / Василь Пасічник // УНІВЕРСУМ. – 2025. – № 5–6. – С. 28–30. – Режим доступу : https://universum.lviv.ua/data/magarticles/files/3613.pdf. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 25.11.2025.
3. Стамбол І. Геній українського Півдня: чим вражають праці Юрія Липи [Електронний ресурс] / Ігор Стамбол // Український тиждень : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://tyzhden.ua/henij-ukrainskoho-pivdnia-chym-vrazhaiut-pratsi-iuriia-lypy/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 05.05.2025. – Дата перегляду : 25.11.2025.
4. Юрій Липа (1900–1944). «Призначення України», «Розподіл Росії», «Чорноморська доктрина» та інші книги [Електронний ресурс] : [ст. містить доступні до скачування оцифровані кн. Ю. Липи] // SPADOK.ORG.UA : [інф.-аналіт., культ.-просвіт. портал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://spadok.org.ua/biblioteka/uriy-lypa-1900-1944--pidbirka-knyg. – Назва з екрана. – Дата публікації : 02.06.2022. – Дата перегляду : 25.11.2025
