«Прав захотели? – Ха-ха-ха!»
Назвою сьогоднішньої статті послугував запис, залишений читачем на сторінках журналу «Женский вестник» за 1907 рік: «Дурацкая книга. Прав захотели? Ха-ха-ха!». Таку бурхливу реакцію викликало оповідання «Как крестьянки добивались земли и воли». «Як можна висміювати прагнення людини захищати свої права і свободи?» – здивуєтеся ви. Справа в тім, що у далекому 1907 році все було не так просто. Але про все це – по порядку.
Як виглядають сучасні жіночі журнали добре відомо кожному. Яскраво ілюстровані майстер-класи від візажистів і стилістів, поради сімейних психологів, рецепти кулінарних шедеврів – уся ця інформація покликана суттєво спростити життя і побут сучасної жінки. А от які проблеми порушувалися в жіночих журналах початку ХХ століття?
У нашому відділі жіноча дореволюційна періодика представлена двома виданнями: «Женское дело» і «Женский вестник». Саме в них якнайповніше відтворені перипетії жіночого руху, який у той період починав набирати обертів у царській Росії.
Становище пересічної жінки початку ХХ століття – вкрай несправедливе у всіх відношеннях. Зараз у це важко повірити, але 100 років назад представниці прекрасної половини людства не мали змоги проявляти своєї політичної і громадської активності, фактично були позбавлені можливості здобувати освіту у вищих навчальних закладах, а у сімейному житті часто ставали жертвами агресивної поведінки чоловіків.
Зі сторінок аналізованих журналів ми дізнаємося про найбільш актуальні проблеми, які турбували жінок дореволюційної Російської імперії. Надзвичайно несправедливо стосовно жінок проводилася соціальна політика. Жінці було складно не лише влаштуватися на роботу, а й отримати адекватну оплату своєї праці. За один і той же об’єм роботи жінці платили менше, ніж чоловікові, навіть якщо вона виконувала свої обов’язки старанніше і якісніше. Жінці пропонувалися найнижчі посади без можливості кар’єрного зростання, а інколи – й пенсійного забезпечення. Такий стан речей виправдовувався тим, що чоловікові потрібно було годувати сім'ю. Зрештою, різницю в оплаті чоловічої і жіночої праці ви можете побачити з наведеної таблиці. У даній таблиці можна побачити оцінку праці на сільськогосподарські роботи в окремих місцевостях Російської імперії. Денна оплата встановлювалася або на вимогу селян, або за рішенням сільських сходин. Так, в маєтку Богородицьких Херсонської губернії один робочий день чоловіків коштував 1 рубль, а жінок – 60 копійок. Таку різницю оцінки жіночої і чоловічої роботи журналісти видання пояснюють тим, що ціни регулювалися лише чоловіками, які часто недооцінювали жіночу працю.
Окрім соціальної несправедливості, життя тогочасної жінки ускладнювалося цілим рядом умовностей, кодексів, правил, традицій: «Она (женщина, авт.) родина мелочей – мелочей тягостных, ненужных, мучительных, зловредных, которые разоряют ее, отнимают у нее здоровье, отравляют ее существование». Однією з таких дрібниць був жіночий одяг. Якщо чоловічий костюм був зручним, не сковував рухів і не заважав вільно дихати, то жіночий одяг був повсякденним засобом різноманітних обмежень жінки. По-перше, одяг виконував функцію вікового «фасування» жінок: юним дівчатам, молодим і немолодим дамам, жінкам похилого віку було прийнято носити різні убрання. Навіть фасон, колір і матеріал суконь чітко розмежовувалися за віком. На тих, хто наважувався порушити цей єдино дозволений суспільством дрес-код, чекав жорсткий осуд з боку громади і сім'ї.
Жіночий одяг не давав можливості вільно дихати. Причому, як в прямому, так і переносному розумінні цих слів. Талії усіх жінок, незалежно від віку і фігури, затягувалися в корсет, у крайньому разі – в тісний ліф. Одягти зручну простору кофту не могли навіть жінки-лікарки, професія яких потребувала свободу і спритність рухів. Якщо співак вільними грудьми брав високі ноти, то співачка, стиснена в грудях і талії нещадним корсетом, змушена була болісними зусиллями, немов із тісного футляра, витягувати свій голос. Адже одноманітне фізичне положення при стягнутому корсеті викликало загальне нездужання: «… сжатые ребра мучительно ноют, жесткая китовая кость до крови вонзается в тело, вдохнуть полной грудью нет возможности, дышишь в полдыхания, отчего бой сердца становится неправильным, в груди и между лопатками начинается колотье».
Взагалі, публікації журналів «Женское дело» і «Женский вестник» надзвичайно цінні для тих читачів, які цікавляться історією жіночого руху. Утвердження жіночих прав було досить довгим, а часом і болісним процесом, на законодавчому рівні часто стикалося із бойкотом чоловіків, яким належали усі ключові посади країни і які далеко не завжди підтримували ідеї жіночої емансипації. І в такому контексті напис «Прав захотели? Ха-ха-ха!», про який ми згадували на початку статті, звучить як крик чоловічої душі, ображеної самою спробою жінки сказати слово на захист своїх прав.
Шановні користувачі, запрошуємо всіх, хто цікавиться історією, ознайомитись з рідкісними фондами нашої бібліотеки.
Також відділ рідкісних і цінних видань щиро вітає усіх жінок зі святом 8 Березня. У світлі сьогоднішніх подій хочеться побажати усім нам лише одного – Миру і Злагоди нашій землі і нашим домівкам.
Comments
Очень интересная публикация. Спасибо и еще раз с Праздником !
Спасибо за теплый отклик и поздравления, Дмитрий! Всегда рады Вам на страницах нашего музея.
Какой ужас! "Красота требует жертв?" После прочтения статьи открылся истинный смысл этого высказывания.
Да, дорогая Галина, именно так.
И сейчас ярые модницы иной раз вынуждены претерпевать "мучения" в погоне за красотой. Думаем, что разумный подход в этом деле не помешает. Ну, а женщинам прошлых столетий оcтается только посочувствовать.
Спасибо за интересную публикацию!
Спасибо, дорогая Наталья! С праздником Вас!