«Початкова граматика української мови» Олени Курило в рідкісному фонді Гончарівки
Визначна українська мовознавиця, творчиня наукової термінології, авторка цінних граматик української мови Курило Олена Борисівна (1890-1946) в перші роки існування Української держави брала активну участь в українізації вітчизняної школи.
На сьогодні збереглося обмаль біографічних відомостей про Олену Курило. Її дівоче прізвище до сих пір невідоме. Навчалася на історико-філологічному факультеті Львівського університету, а закінчила в 1913 році жіночі курси при Варшавському університеті зі званням учителя з педагогіки, історії педагогіки та методики викладання російської мови.
Мовознавчі погляди Олени Курило формувалися під потужним впливом її викладача, відомого українського вченого Євгена Тимченка. У 1917 році Олена Курило разом зі своїм чоловіком Дмитром Курило, військовим старшиною, проживала в Києві. У столиці вона викладала українську мову та її методику на курсах для військових старшин, учителів залізничних шкіл і на педагогічних курсах та у Вищому інституті народної освіти імені Драгоманова. Саме в цей час Олена Курило укладає найпопулярніший на той час підручник «Початкова граматика української мови» (у двох частинах), що багаторазово перевидавався аж до 1926 року. Учень Олени Курило, видатний українсько-американський мовознавець та літературознавець Юрій Шевельов згадує: «Це не була наукова праця, це був практичний підручник для дітей, він не давав наукової системи й не претендував на сувору науковість методи, але він будив до своєї країни й мови й защеплював норми цієї мови» [3]. За цією граматикою навчалися мільйони українських школярів.
У рідкісному фонді Гончарівки зберігається примірник цього підручника Олени Курило. Перша частина «Початкової граматики української мови» має такі складові: вступ «Від автора», 58 параграфів, структурованих за принципом: приклади, правило і завдання, заключне слово «Що є в книзі».
У вступі Олена Курило висловлює подяку професорові Київського університету Євгену Тимченку за допомогу під час складання практичного посібника та зазначає: «хочу дати українським дітям початкових шкіл ті основні граматичні поняття, які не перечать вимаганням початкової науковості і цілком доступні розумінню дітей початкових шкіл» [2].
У граматиці для аналізу Олена Курило подає уривки творів відомих українських письменників ХIХ-поч. ХХ ст.: Тараса Шевченка («Над Дніпровою сагою…», «Село», «На Великдень, на соломі…»), Лесі Українки («Вишеньки»), Пантелеймона Куліша («Бабуся»), Михайла Коцюбинського («Наша хатка»), Леоніда Глібова («Хто хвастає?», «Миша і пацюк», «Веснянка»), Олександра Кониського («Микола»), Сидора Воробкевича («Веснянка», «Рідна мова»), Юрія-Осипа Федьковича («Ластівочко, щебетушко…»), Сильвестра Яричевського («Свище буря, грім рокоче…»), Володимира Самійленка («Весняні пісні»), Якова Щоголіва («Хата»), Бориса Грінченка («Вечір», з читанки «Рідне слово», «Ластівка», «Подивись!»).
У підручнику приділяється велика увага дорогоцінному культурному надбанню українського народу – фольклору. Для того щоб школярі знали та цінували духовний спадок наших предків, Олена Курило пропонує виконувати вправи за народними загадками: «Маленьке гостреньке, а всім потрібненьке», «Іде в горшок чорний, а з горшка червоний», «Чорна корова всіх людей поборола, а сивий віл всіх людей підвів», «Біла латка, чорна латка по дереву скаче», «Кругленьким, маленьким до неба докину», «Мамина дочка, а мені не сестра. Хто це?», «Хто старший: ячмінь чи овес?», «Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?», «Два брати через гору живуть і ніколи один до одного в гості не ходять», «Біжать чотири брати: двоє не втече, двоє не дожене», «Іде лісом – не шелестить, іде водою – не плюскотить», «Біжить свинка, вирізана спинка, озирнеться назад, як і сліду не знать»», «Толока не міряна, череда не лічена, пастух не найманий», «Сини підперезані, а батько без пояса», «Хто я без ніг, а біжу прудко, не сплю ні вдень ні вночі, хоч ніколи не стаю з ліжка», «Двічі родиться, а раз умирає», «Взимку людям служить, а влітку зуби сушить», «Без рук, без ніг на тин лізе», «Між двома дубами зав’язло теля зубами», «Ані тіла, ані духа, має писок, шкіру й вуха», «Як летить, то виє, як сяде, то риє» та ін. [2].
Авторка також радить учням виконувати завдання й за українськими прислів’ями та приказами: «Згаяного часу й конем не доженеш», «Так треба, як п’ятого колеса до воза», «Де два б’ються, там третій користується», «Кожна пташка свою пісню співає, кожна пташка своє гніздечко має», «Блисне сонечко й в наше віконечко», «Аби мені місяць світив, а зорі як хотять», «Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати», «Україно, рідна мати, за тебе ми повинні й життя покладати», «Всюди гаразд, а вдома найліпше», «Від серця до Бога напростець дорога», «Добро довго пам’ятають, а зло ще довше», «Не журись удосвіта вставши – більше діла зробиш», «Змилившись раз, стережися змилити вдруге», «Нарікаючи на біду, не позбудешся її», «Краще згода, ніж сварка», «Сова хоч би літала по-під небеса, то соколом ніколи не буде», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Коваль клепле, поки тепле», «Поки ягнята скачуть, поки матір бачуть», «Сніг сипле, мов з рукава», «Де верба, там і вода, а де вода, там і верба», «Хоч сорочка одна та біленька що-дня», «Дознавайте світа, поки служать літа», «Вовка в плуг, а він у луг», «Утікав від вовка, а натрапив на медведя», «Котикові смішки, а мишці слізки» [2].
Не оминає Олена Курило й народної пісні як найдорожчої реліквії, що передається від покоління до покоління та супроводжує українців від колиски до могили. У граматиці для аналізу дослідниця використовує тексти двох пісень: «Вийшли в поле косарі» та «Два ведмеді, два ведмеді…».
Та чи не найпопулярнішим жанром фольклору, що розвиває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, є українська народна казка. Тож авторка радить виконувати одну із вправ за текстом української народної казки «Лисиця та журавель».
Відомий український учений Агатангел Кримський назвав «Початкову граматику української мови» Олени Курило найкращою, поставивши її в один ряд з граматикою визначного вітчизняного мовознавця Олекси Синявського.
Відомо, що з 1921 по 1931 рр. Олена Курило мешкала в Києві. Спочатку займалась викладацькою роботою в Інституті народної освіти, пізніше її діяльність була пов’язана з плідною науковою працею в Академії Наук. Обіймала посади заступника директора й голови відділу сучасної (живої) української мови (1930-1931рр.). У цей період (1930 р.) вийшла перша частина «Збірника Секції граматики української мови». Ця книга також є у фонді нашої бібліотеки. Редактором збірки, випущеною Всеукраїнською Академією Наук, також була Олена Курило. Поміж праць інших вітчизняних науковців збірка містить дві монографії тогочасної завідувачки відділу живої мови Олени Курило: «Про українські безпідметові конструкції з присудковими дієприслівниками на –но, –то» та «До поняття «фонема».
У лютому 1933 р. Олену Курило було звинувачено в приналежності до «контрреволюційної націоналістичної організації» та арештовано, але за півтора місяця звільнено. Рятуючись від репресій, що ширилися Україною, вона була змушена переїхати до Москви, де викладала в Обласному педагогічному університеті. Однак у жовтні 1938 р. мовознавиця була вдруге заарештована та засуджена на вісім років із відбуванням у концтаборах. Ув’язнення провела в Карагандинському таборі (Казахстан). Була звільнена 5 жовтня 1946 р. Її подальша доля до сьогодні залишається невідомою. Реабілітована посмертно в 1989 р.
Олена Курило прожила 56 років, активна наукова діяльність із яких охоплює лише 13 (1918-1931рр.). Талановита дослідниця, вона могла ще багато зробити на ниві української науки, але не судилося. Її мовознавчі праці назавжди увійшли до золотого фонду української лінгвістики.