Перший український підручник з історії всесвітнього театру
У період книжкового буму 20-30-х років ХХ ст. видавалося чимало підручників з різних дисциплін. Особливе місце серед навчальних посібників часів українізації належить «Підручній книзі з історії всесвітнього театру» (Дніпропетровськ, 1929), яка була першим підручником 
з історії театру українською мовою. Авторка книги – Людмила Михайлівна Дмитрова (1890-1986) – поєднувала у житті різні сфери діяльності: театрознавство і медицину. У 1913 р. розпочала лікарську практику, а у 20-х роках активно займалася педагогічною діяльністю. Зокрема, у 1922 р. Л. Дмитрова викладала історію театру в Українському театрі-студії імені Лесі Українки, протягом 1924-1925 рр. вела драматичні гуртки. У 1928 р. Людмила Михайлівна перебувала у відрядженні в Парижі, де вивчала мистецьке життя й історію театру. Результатом робочої поїздки була публікація низки статей про робітничі театри Франції на сторінках журналів «Червоний шлях», «Культробітник». Також працювала доцентом Харківського художнього інституту, професором Київського театрального інституту. Л. Дмитрова була дружиною Д. Грудини (1893-1937) – українського актора, театрального критика, який був репресований і вбитий у 1937 р. Після втрати чоловіка Людмила Михайлівна переїхала до Москви, працювала лікарем.
«Підручну книгу з історії всесвітнього театру» авторка присвятила Лесеві Курбасу. Після того, як видатного режисера розстріляли у 1937 р., підручник почали вилучати з бібліотек і наукового обігу. Наша бібліотека хоча й зберегла свого часу книгу, проте сторінка із присвятою «Свою роботу присвячую Народному Артистові Республіки Л. Курбасу» з нашого примірника була вилучена.
У передмові Людмила Михайлівна вказала на актуальність своєї праці: «Ще зовсім недавно історія театру була перш за все історією репертуару, тобто історією драматичної літератури. Тепер ще невеличка поки що, але передова група дослідників рішуче повернула в бік вивчення театру як мистецтва самостійного, з властивими лише йому специфічними особливостями» [1; С.5]. Підручник було укладено з праць іноземних й українських театрознавців, в яких висвітлено потрібний мінімум знань з театральної культури минулого. 
Посібник має п’ять розділів: «Позалітературні форми театру», «Театр народів Сходу», «Античний театр Європи», «Новий європейський театр доби феодалізму до доби панування промислового капіталу», «Загальні риси найновішого театру Європи від доби промислового капіталізму до пролетарської революції». Звичайно, книга містить і характерний для того часу ідеологічний контекст, без якого її видання було б неможливим.
Праця Людмили Дмитрової є документальним свідченням зародження української театрознавчої науки. Тому невипадково у 2007 р. було здійснене факсимільне видання підручника. Видавці сформулювали необхідність видання так: «… на сьогодні це єдиний посібник, написаний українською мовою, який певною мірою може допомогти у викладанні та вивченні історії зарубіжного театру» [2]. Тож, читачі Гончарівки мають унікальну можливість попрацювати із оригінальним виданням підручника, який ще досі не втратив свого наукового значення.
