Педагогічна спадщина Миколи Корфа з рідкісних фондів Гончарівки
У 2019 р. минає 185 років від дня народження Миколи Олександровича Корфа (1834-1883) – видатного педагога і просвітителя, який присвятив все своє життя справі народної освіти.
Аристократ за походженням, Микола Корф свідомо відмовився від петербурзької кар’єри, натомість працював звичайним вчителем, керував учительськими з’їздами, організовував сільські школи в Олександрівському і Маріупольському повітах Катеринославської губернії (нині територія Запорізької і Донецької областей).
У 1861 р. після скасування кріпацтва питання впровадження початкової освіти серед селян постало надзвичайно гостро. Микола Олександрович усвідомлював злободенність цієї проблеми, тому почав аналізувати стан початкової освіти в Олександрівському повіті. У 1866 р. в регіоні «на папері» існувало 40 шкіл, але після перевірки виявилося, що хоча б якісь мінімальні знання давали лише 2 школи. В одній із цих шкіл знайшовся учень, який на шостий рік відвідування навчального закладу погано читав церковнослов’янською і не вмів зовсім читати російською. А в іншій школі із 43 учнів жоден не вмів писати і лише троє трохи читали. Ось такий кричущий стан сільської шкільної освіти спонукав Корфа організовувати нові дешеві і короткотермінові школи з навчальним курсом на три зими з трьома відділеннями, які одночасно в одній класній кімнаті вів один учитель. Такі школи називалися земськими, а в народі – «корфівськими».
Для створення нового типу шкіл необхідні були кошти, підручники, кваліфіковані кадри. Корфові вдалося переконати владу, і та виділила перше асигнування на народну освіту в розмірі 800 крб. До того ж барон зміг вразити своїм ентузіазмом багатьох людей. Місцеві поміщики жертвували на народну освіту свої гроші, охоче ставали опікунами шкіл. А сільські товариства почали добровільно обкладати себе шкільним податком від 15 до 45 копійок на «ревізьку душу», тобто осіб чоловічої статті, які сплачували податки.
На той час катастрофічно не вистачало вчителів, особливо у сільській місцевості. Більшість педагогів були низько кваліфіковані, застосовували примітивну методику навчання. Корф прагнув докорінно змінити становище сільського вчителя, дбав про підвищення заробітної платні, поліпшення умов життя освітян, розробив систему підвищення педагогічної майстерності.
Великою перешкодою на шляху впровадження народної освіти була відсутність потрібних підручників, тому Микола Корф взявся за плідну навчально-літературну діяльність. Зокрема, він написав такі підручники та посібники: «Наш друг», «Малютка», «Наше школьное дело», «Русская начальная школа», «Руководство по обучению грамоте по звуковому способу».
|
|
У відділі рідкісних і цінних видань зберігається книга «Русская начальная школа» (1871). Це була перша в Російській імперії книга зі школознавства, своєрідна педагогічна енциклопедія початкового навчання. На думку Корфа, учитель, який не володіє методикою викладання свого предмета, перетворює процес навчання дитини на справжнісіньку муку. Тому автор прагнув цією працею допомогти сільському вчителю: «Горек учительский хлеб, а уменьшить его горечь – вот в чем задача предлагаемой книги». [6, С. ІІІ] У ній викладено систему організації і ведення навчально-виховної роботи сільської школи, зокрема розглядаються питання комплектування класів, дотримання порядку й дисципліни, описання методів і прийомів навчання тих чи інших предметів. |
 |
«Наш друг» (1871). Це книга для читання, мета якої – розвивати мислення та мовлення учнів. У передмові автор пояснив, що назву книги «Наш друг» він підслухав у дітей: так вони називали ту книгу, яка їм подобалась. На противагу догматиці «дяківської педагогіки» з її механічним відтворенням малозрозумілих для дітей текстів церковної літератури у книзі Корфа послідовно реалізовується принцип свідомості. У книзі були представлені доступні для розуміння дитини тексти про тваринний світ, гігієну, географію, мінералогію, землеволодіння з акцентом на практичні потреби селянського побуту. «Наш друг» має таку структуру: 120 оригінальних статей для читання; 28 розумових вправ; 240 завдань для письмових робіт; 40 учительських бесід; 40 уроків правопису; хрестоматія (20 віршів); таблиця мір та ваги, таблиця множення, молитви. |
 |
У книзі «Земський вопрос» (1867) Микола Корф у гостропубліцистичній формі доводить необхідність впровадження народної освіти. Важливо, що у цій праці автор порушує питання мови навчання в школі. Як ми вже згадували, Микола Олександрович працював на території сучасних Запорізької та Донецької областей, тому не раз мав змогу пересвідчитися в тому, що викладання навчальних предметів російською мовою було українським дітям незрозумілим, ставало на перешкоді засвоєнню навчального матеріалу: «но с вопросом о том, чему обучать, тесно связан вопрос, на каком языке преподавать а начальных школах. |
Наш закон говорит, что «преподавание в начальных народных училищах совершается на русском языке. Мы вполне сочувствуем тому определению закона, которое требует изучение русского языка во всех народных школах России, но неужели из этого следует, чтоб даже, для ознакомления с этим языком, нельзя было употреблять, при преподавании, языка, более понятного для учеников, чем русский язык? Наконец, нам достоверно известно, что пока «Положение о начальных училищах» существовало лишь в виде проекта, т. е. до внесения Положения в Государственный Совет предполагалось министерством просвещения дозволить обучение в начальных школах на языках малорусском и белорусском, потому что население, ими говорящее, плохо понимает по-русски. Это предположение министерства не получило, однако, силы закона, и по «Положению о начальных училищах» не допускается преподавание на малорусском языке; я останавливаюсь именно на нем, потому что на опыте убедился в том, что часто, поневоле, учитель вынужден переводить ученикам русскую речь для того, чтоб сделать ее понятной. Неужели нельзя без разных «сепаратизмов» и всяких «фильств», без всяких увлечений и тенденций признать: 1) что необходимо достигнуть основательного знания русского языка во всех начальных школах, и 2) что в тех случаях, когда это необходимо, следует пользоваться малорусским языком, как педагогическим средством, не делая даже из него предмета преподавания? Неоспоримо то, что многие из малорусских детей на столько же понимают по-русски, как по-славянски, а что сказали бы педагоги, если б вздумали русских детей обучать арифметике на славянском языке; облегчило ли бы это или увеличило бы труд учеников?» [2, С. 54-56].
Окрім зазначених книг наші користувачі можуть познайомитися і з іншими працями видатного педагога: «История Востока, Греции и Рима для обучения и самообразования» (1878), «Итоги народного образования в европейских государствах» (1879), «300 письменных работ» (1907). Сподіваємося, що в педагогічній спадщині Микола Олександровича Корфа сучасний вчитель відкриє для себе щось нове й пізнавальне.
