Назустріч ювілею Івана Франка: огляд видань

У фонді Гончарівки зберігається праця Василя Сімовича «Іван Франко: його життя та діяльність» – малоформатний примірник, що надійшов до нашої бібліотеки від Канадсько-Українського Бібліотечного Центру, створеного Канадським Товариством Приятелів України. Формат книжки –10,2 х14,0мм. «… ця книжечка, – за висловом видавця, – мала хвірточка, що відчиняє нам ворота до пізнання і того шляху, і самого поета» [3]. У нарисі Василь Сімович створив цілісний і достовірний образ особистості Івана Франка – письменника-мислителя і громадянина.

Іван Франко був видатною постаттю. Ще за життя він заслужив визнання і пошану. «Энциклопедический словарь» Брокгауза й Ефрона двічі публікує матеріали, пов’язані з ним. У 1902 році – статтю відомого українського науковця Агатангела Кримського, в якій він характеризує Івана Франка як одного з головних у той час українських письменників та подає відомості з його біографії. А у 1904 році – начерк самого Івана Франка «Южнорусская литература» російською мовою, що написана для цього ж енциклопедійного словника у період духовного злету автора. У вступній частині письменник пояснює, що назва нарису вживається не в географічному значенні: вона стосується «до літератури однієї зі слов’янських особин, яка іменується також малоруською, русинською або українською» [8].

«Южнорусская литература» є першою спробою Каменяра написати нарис з історії літератури та духовного життя рідного народу. Огляд української літератури від найдавніших часів і до кінця ХIХ століття Іван Франко читав у Львові на «Наукових курсах» у період з 23 червня по 22 липня 1904 року.

Відомий дослідник творчості Івана Франка, український літературознавець Сергій Єфремов відзначає, що ця «…праця Франка була… першим, конспективним, нарисом його більшої роботи з історії українського письменства, якої од нього сподівалась наша наука й яку знаменитий письменник міг виконати, як ніхто інший із його сучасників» [1].

Написання та підготовка до друку «Нарису історії україно-руської літератури» відбувалися у той період, коли Іван Франко був тяжко хворим не лише на нервову хворобу – контрактуру руху і пальців, але й на психологічний неспокій. Звісно, що далися взнаки арешти та майже дворічне перебування у тюрмах. Мало значення й те, що Іван Франко завжди переживав матеріальні нестатки та не мав належних умов для життя. Але він продовжував працювати до останнього. Навіть під час лікування в Одесі весною 1909 року збирав матеріали для історії української літератури. Долаючи труднощі буття та свого нездоров’я, письменник переймався, що не встигне закінчити задумане. Зранку й до вечора він ходив по кімнаті та диктував текст синові Андрієві, який ледве встигав записувати батькові слова. У квітні 1910 року Іван Франко закінчив роботу над «Нарисом…».

Прижиттєве видання «Нарису історії україно-руської літератури» дійсно є для українців національною культурною цінністю. Один із примірників книги має і наша бібліотека. Праця вийшла друком у Львові в одному з найбільших українських видавництв – «Українсько-руській видавничій спілці», до складу дирекції якої входив й Іван Франко. У своїй літературно-критичній розвідці письменник розглядає історію української літератури від найдавніших часів до кінця ХIХ століття.

Українська діаспора в різних кінцях світу, намагаючись популяризувати українську культурну спадщину, неодноразово зверталась до творчості видатних митців українського слова, зокрема й до творчості Франка. Чимало його творів видано саме діаспорою. У рідкісному фонді Гончарівки теж зберігаються видання української діаспори.

Оповідання Франка «Батьківщина і інші оповідання» були видані українською діаспорою в Едмонтоні (Канада) у 1919 році Видання має присвяту визначному українському етнографу, антропологу й археологу Федору Вовку, з яким у 1904 році автор проводив етнографічні дослідження на Бойківщині. У збірці розкривається життя західноукраїнської інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття та звичаї села.

У 1905 році у львівському часопису «Новий громадський голос» та тоді ж окремою брошурою у Львові було уперше опубліковано історико-філологічну розвідку Франка «Поему про Сотворення світа». Вона мала негативний резонанс серед галицьких клерікалів, оскільки автор, за їх розумінням, зазіхнув на святе – біблійні уявлення про сотворення світу та суворі релігійні канони. Наклад першого прижиттєвого видання був викуплений та спалений клерікалами. Іван Франко важко переживав цю подію.

Нині праця відома як «Біблійне оповідання про Сотворення світа в світлі науки». Цю назву твору дав український доктор філософії, професор Олександр Сушко. Маючи подарунковий примірник від самого Івана Франка, науковець перевидав її незначним накладом (усього кілька сотень примірників) і доповнив її переднім словом, коментарями, портретом автора, ілюстраціями та іншим матеріалом. Збірка була надрукована вже після смерті автора у 1918 році в столиці канадської провінції Манітоби – у місті Вінніпезі на кошти українського робітника-чорнороба в Канаді Івана Ковалюка, який витратив на друк 1600 доларів. Ця збірка була передана до бібліотеки через обмінний фонд від Канадсько-Українського Центру.

Перебуваючи в Італії 1904 року Іван Франко на власні очі побачив шедеври малярства і скульптури найгеніальніших італійських митців. Особливо його вразила робота Мікеланджело Буонарроті – образ біблійного пророка Мойсея. Саме він надихнув автора на створення геніальної поеми. Письменник працював над своїм твором упродовж січня – липня 1905 року. Філософська поема «Мойсей» складається з прологу і двадцяти пісень та вважається вершиною творчості українського митця.

У нашій бібліотеці маємо ювілейне видання «Мойсея» Івана Франка, видане до 50-річчя від дня смерті Каменяра видавництвом Чарторийських (Миколи, Богдана, Святослава, Єлизавети й Богдана) в Нью-Йорку невеликим накладом у 1966 році. Як відзначили в Передмові самі видавці, це репринтне відтворення ілюстрованого Паризького видання 1945 року в бібліотеці «Життя і Слово», але більшого формату. Збірку відкриває портрет Франка. Проілюстрована ж вона малюнками відомого маляра і графіка українського походження Олександра Савченка-Більського.