Мініатюра західноєвропейських рукописних книг
Мініатюра книжкова – (фр. miniature, італ. miniaturа, від лат. minium – кіновар, сурик) – зроблені від руки малюнки, багатокольорові ілюстрації фарбами в рукописних книгах. [1, c. 600]
Володимир Овчінніков виділяє три типи мініатюр, які використовували у середньовічних манускриптах:
– невеликі ілюстрації, які безпосередньо розкривали зміст тексту на сторінці;
– ілюстрації, які доповнювали або інтерпретували зміст тексту;
– великі сторінкові ілюстрації, які відображали узагальнений зміст цілого рукопису або окремих його розділів. [2, с.89]
Важливим елементом рукописних книг середньовіччя був орнамент, який не був характерним давньоєгипетській та античній книзі.
Ірландська мініатюра
Елементами художнього оздоблення ірландських рукописів були великі декоративні ініціали, килимні сторінки, мініатюри із зображенням євангелістів, прикрашені складними декоративними рамками, які заповнювали орнаментом. Стилістична особливість ірландських мініатюр полягає в ритмічному розділенні зображень на геометричні форми, які ретельно замальовували орнаментальними елементами у вигляді спіралей, пальмет і плетінки.
Одним з найкращих ірландських манускриптів VIII-IX ст. вважається Келлська книга, яка є свідченням високого рівня виконання мініатюр. Це фоліант розміром 33х24 см з ошатним оздобленням пергаментних аркушів. Ініціальні літери займали майже цілу сторінку. Вони були складними за виконанням, складалися з геометричних форм і були щільно заповнені орнаментом, у яки вкомпоновували зображення ангелів, тварин, птахів, фантастичних істот, обличчя і фігури людей. У Келлській книзі були вперше зображені сюжетні мініатюри на євангельські теми. Розміри фігур залежали від їх значущості: головних персонажів малювали великими, другорядних – помітно меншими. Художники користувалися різноманітними відтінками червоно-коричневих, жовто-червоних, зелених, блакитних фарб і слідкували за тим, щоб не виникало надмірної строкатості.
Мініатюра Каролінзького відродження
Наприкінці VIII – на початку ІХ ст. відбувається розквіт книжкового мистецтва в меровінзькій державі. На цей період припадає доба Каролінзького відродження. При імператорському дворі була створена Академія наук і мистецтв, розпочав свою роботу скрипторій, для роботи в якому запросили візантійських художників книги.
Майстри імператорського скрипторію наслідували художні традиції античного мистецтва, прагли до пластичної виразності та реалістичності. У декоративних прикрасах, створених з рослинного орнаменту, почали використовувати поширений декоративний елемент грецького орнаменту – акантову квітку. В оздобленні ініціалів франкські митці надавали перевагу зооморфному декору. У фронтиспісних мініатюрах із зображенням євангелістів художники малювали обрамлення, складені з мотивів архітектурних форм (арок, колон, антаблементів). Ця риса була запозичена з візантійської книги.
У провінційних скрипторіях оздоблення рукописів розвивалося на традиціях народного мистецтва. Скажімо, в Утрехтському Псалтирі (ІХ ст.), виготовленому майстрами реймської школи, намальовані багатофігурні перові ілюстрації з використанням численних подробиць. Фігури людей, ангелів, тварин, фантастичних істот, різних предметів художник зобразив у динаміці. Яскравим свідчення прояву експресії в мініатюрі є малюнок євангеліста Матвія у Євангелії Еббона (ІХ ст.), який зображений динамічно у процесі написання рукопису. Його обличчя напружене й схвильоване. Цим художник підкреслив пафос діяння і духовного піднесення євангеліста.
Мініатюра оттонського періоду
У період правління імператорів Оттонської династії сформувалася нова естетика, яка полягала у звеличенні культу сили і суворого життя воїна, а тому придворне вишукане мистецтво було поза увагою. У скрипторіях не вистачало професійних каліграфів і художників, тому в оздобленні рукописів дотримувалися тенденцій, притаманних народному мистецтву. Ілюстрації у світських книгах відрізнялися лубочною примітивністю, а мініатюри богослужбової літератури – зображальною наївністю. Художники використовували синю, червону і жовту фарбу, інші кольори і відтінки вони не визнавали. Малюнки персонажів і предметів відокремлювали від тла темною контурною лінією. Хоча в доробку оттонських художників відсутні пластична виразність і художня легкість, проте їх роботи відзначалися образною силою.
З середини ХІ ст. на творчу манеру західноєвропейських художників помітно вплинуло візантійське мистецтво. Мініатюри почали збагачуватися новими сюжетами на євангельські теми. При змалюванні персонажів підкреслювалася не лише їхня зовнішня могутність, а й внутрішнє напруження.
Мініатюра готичного періоду
У готичний період виготовленням книг почали займатися ремісники. Художники книги відмовилися від алегоричності й розробляли нові естетичні принципи художнього оздоблення, спираючись на ідеї реалізму. Основою їхньої творчості стала не вигадка, а вивчення навколишніх предметів і форм.
Мініатюри малювали яскравими фарбами жовтого, червоного, зеленого та синього кольорів. Спочатку колірні зображення виконували на золотому тлі, а з першої половини ХIV ст. – на тлі, заповненому елементами геометрично-рослинного орнаменту.
Текстові стовпці обрамляли орнаментальними бордюрами, які згодом набули форми рамки. У ХІІІ ст. бордюри виконували з елементів геометрично-абстрактного орнаменту, а на початку ХІV ст. з’явилися рослинні мотиви у вигляді гілок з листками. Навколо тексту на орнаментальних елементах зображували невеликі малюнки. Одні з них були пов’язані з текстом, інші слугували декором сторінок.
Мистецькі досягнення художників книги готичної доби були використані майстрами Відродження, які також у своїй творчості прагли до реалістичного зображення людини.
Comments