Матеріали для виготовлення слов’янських рукописних книг
Основним матеріалом для виготовлення рукописів у слов’ян був пергамент, зокрема його різновид – опойок, тобто вичинені шкури молочних телят. З однієї телячої 
шкури можна було виготовити 3-5 аркушів для книг великого формату (розмір сторінки від 30х20 см) або 7-10 аркушів (розмір сторінки 20х15 см). У ХІ-ХІІ ст. пергамент завозили з Візантії та Болгарії, а в ХІІІ-ХІV ст. у Київській Русі почали виготовляти матеріал самостійно.
Шкіру витримували у вапняному розчині, обробляли попелом або поташем. Це робило матеріал еластичним, його можна було натягти на раму і спеціальним заокругленим ножем зішкрябати зайві залишки. Підготовлену шкіру натирали крейдою для знежирення і полірували з обох боків пемзою. Після цього шкіра ставала тонкою, гладкою і мала жовтуватий відтінок. Книги з пергаменту в Київській Русі називалися «телятинами», «харатьями», «харатіями», а слово «пергамент» стали вживати в Україні лише з ХVІ ст.
Специфічним матеріалом для письма на території Київської Русі був берест, який виготовлявся з березової кори. При археологічних розкопках на колишній території Русі було знайдено чимало берестяних грамот, датованих ХІ-ХV ст. Щоб березова кора була придатною для письма, її заздалегідь обробляли. Кору витримували у киплячій воді, ретельно вишкрібали та шліфували внутрішній бік, після чого обрізали краї. Текст наносили гострим металевим або кістяним стрижнем – писалом. За змістом берестяні грамоти – переважно ділове і приватне листування. Їх писали представники різних соціальних прошарків, що є свідченням порівняно високого рівня грамотності на Русі. Серед цих пам’яток чимало неофіційних документів, написаних розмовною мовою, тому вони є унікальними джерелами для вивчення давньоруських говорів. Першу пам’ятку берестяної писемності на території України знайшли в 1988 р. під час археологічних розкопок у передмісті давнього міста Звенигород (сучасна Львівська область). Було виявлено три фрагменти грамот розміром 2х12, 2х8,5 та 1,8х3,2 см, висота літер – від 0,7 до 1 см.
Із середини ХV ст. пергамент почав витісняти папір. Про його існування в Київській Русі було ще відомо у ХІІ ст. Руські купці мали налагоджені торгівельні зв’язки із Середньою Азією. В цей період у Монгольській імперії користувалися паперовими грошовими знаками. Є припущення, що купці привозили й сам папір. Одним з найдавніших паперових рукописів, виготовлених на території України, є адміністративна книга генуезької колонії в Кафі (кін. ХІІІ ст., знаходиться в Італії). У Центральному державному історичному архіві України (м. Львів) зберігається декілька паперових адміністративних книг, датованих ХІV ст. Папір постачався переважно з Німеччини, а з першої половини ХVІ ст. його почали виготовляти в Україні.
Comments