Генеральний регламент
Одним з найдавніших документів і, напевне, самим незвичайним є рукописний список «Генерального регламента», приблизно датований XVIII ст.
Генеральний регламент був розроблений та затверджений Петром I в лютому 1720 року і, можна сказати, являв собою першу інструкцію з діловодства в Російській імперії. Цей законодавчий документ визначав принципи роботи всіх державних установ, узаконював номенклатуру обов'язкових для кожної установи внутрішніх документів, основи організації діловодства, правила зберігання секретної документації та архіву установи. У Регламенті детально, до найменших подробиць було розроблено всі питання діяльності канцелярії петровської епохи, аж до пристрою столів (повинні мати ящики із замками) і того, як повинні сидіти канцеляристи (удвох за одним столом).
Викликає зацікавленість не лише історична значущість цього документа. Наш примірник переписаний напівуставом з друкованого видання невідомою особою. Можливо, це був канцелярський службовець, що як зветься «від дошки до дошки», сумлінно переписав цей циркуляр. Ледь помітний розмитий напис на обкладинці свідчить про приналежність документа якомусь столоначальнику С…ського повіту.
Оскільки повіти як адміністративні одиниці з'явилися в Російській імперії з 1755 р., можна припустити, що нашому раритету більше двох з половиною сотень років. Не виключено, що напис на обкладинці міг бути зроблений набагато пізніше часу створення самого документа.
На звороті обкладинки
скорописом накреслено:
«Войсковой житель ято есть правду говору иничего нелгу, ивсему всвете веру иму понеже [еси] един совершен». Сторінки документа покреслені багаточисельними
позначками, які свідчать про те, що його ретельним чином вивчали. Ймовірніше за все, у нашого регламенту в далекому минулому було декілька власників.
Певне, нагальна потреба в регламентуючих документах для провінційних «присутствених» місць за браком достатньої кількості друкованих джерел, або через їхню надмірну вартість, заставляла писарчуків просто переписувати друковані оригінали від руки. Відвідувачі бібліотеки інколи сприймають ретельно виведені літери в документі за друкований текст.
Документ виконаний на папері ручного виробництва з філігранню (водяним знаком)
«Герб Амстердама». Знак, безумовно, вказує на Голландію як країну-виробника. Проте в XVII-XVIII ст. голландцям належало багато папірень у Франції, які також використовували «Герб Амстердама» для маркування своєї продукції. Знак був настільки популярний у покупця, що його ставили папірні багатьох країн. [1]
Цікава складна композиція філіграні: на щиті, що підтримують два леви, в центрі, на вертикальній смузі три (Андріївських) хрести навскіс. Щит увінчаний імператорською короною. В документі зустрічається два види філіграней –
з літерами «PGOVVE» під сюжетною частиною та без них, але з
постаментом (горизонтальною лінією під гербом). Літерна частина завжди вказувала на прізвище фабриканта або купця, для якого був вироблений папір. За водяними знаками
паперу, який має найближчі аналоги 1721-1723 рр., наш рукопис складений, вірогідніше за все, не пізніше першої чверті XVIII ст. [2]
Джерела:
1. Клепиков С.А. Бумага с филигранью «Герб города Амстердама» //Записки отдела рукописей ГБЛ. Вып. 20. М., 1958, с.315-352
2. Клепиков С.А. Филиграни и штемпели на бумаге русского и иностранного производства XVIII-XX вв. М., 1959, с. 285, №1298
Одним з найдавніших документів і, напевне, самим незвичайним є рукописний список «Генерального регламента», приблизно датований XVIII ст.
Коментарі
Описание этого документа очень важно с исторической точки зрения и с культурной. Наверное трудно было найти сведения о "Регламенте" за давностью времени, ведь 18 век всё-таки.
Елена, сведения о "Регламенте..." как раз имеются. Этому документу посвящена не одна научная работа. Возможно, это мое упущение и все-таки нужно было больше рассказать о нем, об истории его создания. А создавался он долго, претерпел аж целых 12 редакций. Печатное издание, насколько мне известно, имеется в Карельском архиве. Но меня интересовала конкретно наша рукописная копия, кому она могла принадлежать. Поэтому, основной акцент сделан на внешнем описании именно нашего документа. Возможно, в дальнейшем я все-таки несколько дополню эту статью.
Ольга Сак.
Відділ рідкісних і цінних видань.