З колекції автографів: Микола Бажан
Померхлий від часу автограф, датований 5 вересня 1969 року, – «Шановним товаришам з Херсонської студії телебачення з подякою і повагою. Микола Бажан» – на титулі збірки віршів Миколи Бажана «Італійські зустрічі» (К., 1961) змусив наново звернутись до особистості самого автора та поринути в світ його поезій.
Радянські енциклопедичні джерела змальовують Миколу Платоновича Бажана (1904-1983), українського поета, перекладача, філософа, академіка, енциклопедично освічену людину, як полум’яного борця за світле майбутнє, як поета, що оспівував «партійну пристрасність мистецтва» та поширював ідеї інтернаціоналізму тощо.
Його можна було би назвати улюбленцем долі. Та життєвий і насичений творчий шлях Бажана, уродженця Кам’янця-Подільського, не був прямим і гладким. Сповна було лихого та поганого, вистачало й власних докорів сумління та сердечного болю за те, що в лихі неоднозначні часи змушений був прогинатися перед владоможцями, писав не те, чого воліла душа творця.
Після навчання в уманській гімназії, а потім – в Кооперативному інституті в Києві та Інституті зовнішніх зносин, (який він, до речі, так і не закінчив), розпочалася діяльність на журналістській ниві: редагував журнал «Кіно», писав статті, консультував і писав сценарії.
Пошуки власної творчої мови привели майбутнього поета до Асоціації панфутуристів (Аспанфуті), а з 1927 р. – ВАПЛІТЕ (вільної академії пролетарської літератури), очолюваної М. Хвильовим та М. Кулішем. Називав Бажан себе тоді не Миколою, а Ніком.
Одними з кращих творів того періоду (1923-1927) літературознавці вважають його «Кров полонянок» і «Залізнякову ніч». Перша книга Бажана-футуриста «17-й патруль» вийшла друком у 1926 році. Потім були й інші збірки – «Різьблена тінь» (1927), «Розмова сердець» (1928), «Сліпці» (1931), «Садівник» (1934) тощо.
В 30-ті роки ХХ ст. Бажан, як і більшість членів ВАПЛІТЕ, зазнав цькувань від провладних критиків. Проте йому вдалося уникнути лещат сталінського Молоху в часи Великого терору. Тягар розправи у вигляді звинувачення у «відриві» від радянської дійсності вже тяжів над поетом, але натомість очікуваного арешту опальний автор отримав своєрідну преференцію з подачі самого Сталіна. За блискучий переклад «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі (1937), над яким він працював близько семи років, Бажан був нагороджений орденом Леніна (1939).
Згодом таки були пафосні оди Сталіну, Кірову та «їже з ними…». Але без цього, певне, просто не можна було елементарно вижити в той час. І прикладів тому безліч…
Цікавий факт, у 1935 році Микола Бажан супроводжував угорського письменника Мате Залку в поїздці Україною та побував у Херсоні [2]. На жаль, більш детальних відомостей про цю подорож і відвідини Херсона у нас поки немає.
Як згадує херсонський краєзнавець Володимир Коршун, Микола Бажан відвідував Херсонщину і в 1950-х роках. Проїздом до Криму він навідувався до Остапа Вишні, який влітку перебував в Будинку відпочинку селища Кринки (Цюрупинського р-ну Херсонської обл.) [3].
Під час Другої світової війни та перші післявоєнні роки (1943-1948) Бажан працював заступником Голови Ради Міністрів УРСР. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР і УРСР. Впродовж тривалого часу був головою Спілки письменників України (1953-1959).
Микола Бажан відомий як талановитий перекладач. Його перу належать переклади творів Рільке, Алішера Навої, Шота Руставелі, Олександра Пушкіна, Володимира Маяковського, Янки Купала, Максима Танка та багатьох інших всесвітньо відомих авторів. Також він плідно працював у літературній критиці та залишив багато теплих спогадів про відомих літераторів, багатьох діячів культури і мистецтва. За згадками сучасників, в добу «хрущовської відлиги» поет підтримував шістдесятників.
Енциклопедично освічений та ерудований, широко інтелектуально розвинутий, надзвичайно працездатний – це все про нього, про Бажана. В цьому контексті зовсім не дивно, що майже до кінця своїх днів він очолював (1957-1983) роботу по створенню УРЕ (української радянської енциклопедії).
Серце українського поета зупинилося 23 листопада 1983 року. В листопаді 2018 р. мине 35 років із дня його кончини.
Збірка поезій М. Бажана «Італійські зустрічі», що зберігається нині в бібліотеці, написана під враженням неодноразових подорожей поета до Італії. На думку літературознавців, дана робота – плід творчості зрілого майстра, в якій він виступає як творець «оригінальних метафоричних зближень, образно-асоціативних аналогій, що сприяють високохудожньому втіленню ідейного задуму твору»[6].
Свого часу збірка була подарована в далеких 60-х роках ХХ ст. херсонським телевізійникам, а саме – Давиду Іллічу Файнштейну (1921-2003), журналісту, засновнику літературного салону «Книга з автографом» на місцевому телебаченні. Давид Ілліч впродовж тривалого часу вів обширне листування з видатними письменниками, цікавими особистостями, які тим чи іншим чином були дотичні до культурного життя Херсонщини. Його журналістська діяльність в газеті «Наддніпрянська правда», а згодом робота головним редактором місцевого телебачення сприяли жвавому спілкуванню з відомими людьми. Він намагався зробити своєрідну «Літературну мапу Херсонщини». Тож, Микола Бажан зовсім не випадково потрапив у поле зору Давида Файнштейна.
Нині колекція книг Давида Файнштейна з автографами відомих особистостей зберігається у нас – відділі рідкісних і цінних видань Херсонської обласної книгозбірні ім. О. Гончара. І ми не лише згадуємо добрим словом і поета, і журналіста, але й намагаємося дослідити їхню діяльність і літературну творчість, та дарувати своїм читачам зустріч з цими непересічними особистостями.