Бібліотечні мандри, або С. В. Юферов у Херсоні

У великому книжковому просторі відчуваєш себе мандрівником, простуючим навмання за мерехтливими зірками. А коли знайдеш щось цікаве, хочеш поділитися з усім світом. Наші мандрування серед бібліотечних фондів таки не були марними. Переглядаючи фонд журналів ХІХ – початку ХХ ст., ми натрапили на цікавий факт, що стосується життя та діяльності композитора та піаніста С. В. Юферова.

Широкому колу користувачів його ім’я маловідоме. А от певній частині херсонців, як то – дослідникам-краєзнавцям та співробітникам Гончарівки (так в народі іноді називають нашу книгозбірню - Херсонську обласну універсальну наукову бібліотеку ім. Олеся Гончара), добре знайоме. У відділі рідкісних видань зберігається невелика частка з приватного книжкового зібрання С. В. Юферова.

Як пишуть енциклопедичні видання [1], Сергій Володимирович Юферов народився в Одесі у 1856 році. Музичну освіту отримав під керівництвом відомого російського диригента і композитора М.С.Кленовського в Санкт-Петербурзі. Його наставниками та вчителями також можна вважати О.К. Глазунова, М.О.Губерта і Г.О.Лароша. Юферов – автор опер: «Мірра», «Іоланта», «Антоній і Клеопатра», билини для соло, хору й оркестру "Ілля Муромець", симфонічних, фортепіанних та вокальних творів.

 

А ось тепер, з цього місця, як то кажуть – «детальніше». Як нам відомо, пальма першості у створенні «Іоланти» належить таки П.І.Чайковському. Неймовірно, але факт, що незалежно від маестро та водночас із ним, сюжет «Іоланти» надумав обробити для опери С. В. Юферов, тоді ще зовсім молодий композитор. Про це ми дізналися зі статті, надрукованої в журналі «Театр и искусство» за 1900 р.

Він тільки-но починав опановувати вершини оперної творчості, до того ж недосконало володів технікою інструментування. Але це не стало на заваді його починань. Йому пощастило здійснити постановку свого дітища спочатку в Панаєвському театрі (постановка Зазуліна) у 1893 році, а згодом в Аркадії (постановка Максакова). Автор публікації, відзначаючи слабкі сторони композитора-початківця, наостанок вирішив все ж таки додати декілька підбадьорливих штрихів до загальної картини – «...опера молодого композитора обличает в авторе, хотя и неглубокое, но свежее и симпатичное дарование. Г. Юферов все время находится под чужим влиянием, то Вагнера, то Гуно, но и в перепеве чужих мелодий чувствуется художественная индивидуальность композитора, склонного к нежной лирике... Фактура оперы далеко несовершенна, но и незаурядна... и хотя мотивы г. Юферова не отличаются ясностью рельефа, но сплошь проникнуты сердечностью и настроением». [2] Ноти музичних творів С.Юферова зараз зберігаються в Санкт-Петербурзькій державній театральній бібліотеці, а документи його власного архіву – в архівах Санкт-Петербурга й частково в Херсонському державному архіві області.

 

Юферов був доволі різносторонньою людиною. Коло його інтересів не було обмежено лише музикою. Дворянин за походженням, він володів іноземними мовами – французькою та, імовірно, німецькою, захоплювався колекціонуванням книг. Був бібліотекарем Державної ради та співзасновником «Русского собрания».

Сергій Володимирович мав постійне місце проживання у Санкт-Петербурзі, періодами проживаючи в Києві, та часом виїжджаючи до Німеччини. Збереглися листи з його власного архіву, написані з Дрездена та Лейпціга. Він також був володарем власної дачі в Херсоні, розташованої на схилах Дніпра, т. зв. «Югорская дача», біля Кіндійських хуторів, яку він придбав у місцевого мешканця К. І. Спозито. [3]. Приїжджаючи до Херсону, Юферов продовжував займатися своєю професійною діяльністю. Він був членом Херсонського відділення імператорського російського музичного товариства та брав активну участь в його роботі. Неодноразово під його керівництвом в Херсоні проходили симфонічні концерти. За його участю також проводилися благодійні концерти на користь незаможних херсонців. Яскравим свідченням цього є статті, численні нотатки, оголошення, а також публікації самого Юферова в херсонських газетах першої чверті ХХ століття.

Книжкова колекція Юферова потрапила до нашої книгозбірні у період бурхливих революційних подій минулого ХХ століття. Скоріше за все, була націоналізована, як і більшість дворянських бібліотек того часу. Бібліотека Юферова, за описом відомого херсонського бібліофіла та краєзнавця С.О.Сильванського [4], частково зберігалася в Херсоні на дачі власника й нараховувала близько 2000 томів. Характер бібліотеки визначався фахом власника. Це були книги з музики російською та іноземними мовами, а також твори французьких класиків мовою оригіналу.

 

Збережені екземпляри з особистої бібліотеки Юферова – наочний приклад дбайливого, любовного відношення до книги. Видання на замовлення власника були переплетені у тверді картонні оправи, що вінчалися закругленим корінцем із червоного сап'яну й такими ж ріжками по краях палітурної кришки. На корінцях позолоттю витиснено назву й порядковий номер кожної книги. Майже на всіх примірниках є екслібриси – гербовий та три варіанти шрифтових. Судячи із найбільш ранньої дати на одному зі штампів, можна припустити, що початок формуванню особистої бібліотеки Сергія Юферова було покладено в 1882 році, а не в 1888, як відзначав С. Сильванський.

На жаль, час зберіг лише крихти особистої бібліотеки Юферова, залишивши нам усього 40 примірників книг. Це твори В.Гюго, А.Доде, Е.Золя, Гі де Мопассана, П.Лоті й А.Франса французькою мовою.[5]

 

 

• Юферов Сергій Володимирович (1865-1927)
• Екслібрис композитора С. В. Юферова
• Юферов Сергій Володимирович, про нього
• Херсонський період життя композитора Сергія Володимировича Юферова