Видавництво «Вік»
«Вік» – перше вітчизняне видавництво, яке спеціалізувалося на виданні виключно української літератури, було започатковане у 1896 р., а остаточно сформоване у 1899 р. О. Лотоцьким, В. Доманицьким, С. Єфремовим, до яких згодом долучилися Ф. Матушевський, В. Дурдуківський, В. Прокопович. На різних етапах в діяльності видавництва брали участь близько 30 осіб, які безкоштовно писали популярні книжечки для народу, робили переклади з інших мов, переписували 
літературні твори з друкованих видань з метою передачі їх для подальшого розгляду цензури. Однак основна праця покладалася на С. Єфремова, В. Доманицького, В. Дурдуківського.
Олександр Лотоцький у спогадах засвідчував, що на ідею створення власного видавництва О. Кониський зібрав серед своїх знайомих 75 карбованців. Д. Антонович отримав через посередництво батька від В. Симиренка 100 карбованців. Це був базовий капітал для створення самостійного видавництва. Спочатку скористалися послугами друкаря В. Колодочки – власника примітивної друкарні в Черкасах, який задовольнився досить помірною оплатою. Першим самостійним виданням «Віку» було оповідання О. Кониського «У тісної баби», яке вийшло з ілюстрованою обкладинкою низької якості.
За весь період існування «Вік» видав 140 назв книг у 560000 примірниках. Особливе значення мала публікація творів українських класиків і тритомної антології нової української літератури «Вік», присвяченої 100-літтю виходу поеми І. Котляревського «Енеїда». Підготовка над укладанням антології тривала рік, впродовж якого С. Єфремов, О. Лотоцький, В. Доманицький, В. Бачинський та інші відбирали кращі зразки української поезії. Дібрані матеріали отримали цензурний дозвіл, однак колектив зіткнувся із фінансовими труднощами. Із друкарнею С. Кульженка було укладено угоду на 2000 крб., тоді як у розпорядженні було лише 200 крб. Тому видавці вирішили вперше в українській практиці втілити задум передплатного видання. 300 крб. на рекламу пожертвував В. Симиренко. У виготовлених оголошеннях пропонувалися вигідні умови для передплатників: звичайне видання можна було купити за 1 ½ крб., замість 2 крб.; на веленевому папері – за 2 крб., замість 3 крб.;на слоновому папері – за 4 крб., замість 5 крб. Реклама мала очевидний ефект, оскільки кошти, вилучені з передплати, видавці вклали у збільшення тиражу – з 1200 примірників до 1600. У нашій бібліотеці зберігається другий том антології «Вік» (Київ, 1902). Книга суттєво пошкоджена – усі портрети українських письменників з неї були вилучені.
Аналізуючи ті видання творів українських письменників, які наявні у нашому фонді, а саме «Твори» І. Котляревського (Київ, 1918), «З книги життя» А. Тесленка (Київ, 1918), можемо сказати, що видавці дбали про змістове наповнення книг, тому 
художні твори доповнювалися ґрунтовними передмовами, супроводжувалися примітками. Так, до творів Котляревського подається передмова С. Єфремова, де автор характеризує епоху, в якій жив зачинатель української літератури, аналізує його творчість. У кінці книги Єфремов окремо розглядає такі твори, як «Енеїда», «Ода до князя Куракіна», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Завершується книга біографічною і бібліографічною розвідкою про Котляревського.
Видавництво «Вік» проіснувало до 1918 року, залишивши по собі зразки якісної, змістовної української книги.
