Труди на довгі літа, або Періодика минулих століть в бібліотечному фонді
Не за горами осінь. От-от учбові аудиторії як у школах, так і вишах повнитимуться зичним гаміром. І хоча двері бібліотек у всяку пору року широко відкриті для всіх охочих до знань, восени завжди можна спостерігати особливий наплив користувачів.
Сучасні інформаційні технології ступнули вельми далеко і склали потужну конкуренцію бібліотекам. Але, не дивлячись на це, ми, бібліотекарі, все одне вважаємо, що зарано списувати на смітник історії те, що є справжнім культурним надбанням світових ціивілізацій. І хоча у світовій мережі нині можна знайти чимало оцифрованих першоджерел минулих століть, для серйозних наукових досліджень цього недостатньо.
На жаль, за останні десятиріччя склалася порочна практика, коли замість самостійної роботи над першоджерелами студенти користуються вже готовими матеріалами, попросту купуючи їх. Нам є що запропонувати тим, хто бажає працювати самотужки і чесно.
Як на бібліотечний погляд, для наукової роботи в нашій книгозбірні доволі непогана джерельна база. Вона нараховує близько 24 тисяч одиниць зберігання. Це, в першу чергу, краєзнавчі документи за різні хронологічні періоди, різногалузеві видання ХVIII – початку ХХ ст., а також газети та журнали ХVIII – початку ХХ ст.
Варто звернути увагу на періодику, зокрема, журнальну базу. Вона нараховує близько трьох тисяч одиниць і є суттєвим джерелом для задоволення наукових, інформаційних, культурних та інших запитів користувачів.
За об’єктивних обставин цей великий інформаційний масив був, по суті, майже закритий для користувачів. Ним послуговувалося обмежене коло науковців. Про студентів годі й було говорити. Та зі створенням спеціалізованого відділу рідкісних і цінних видань стало можливим його відокремлення від основної частини фонду, упорядкування, вивчення, опрацювання та згодом активне використання.
За цілком зрозумілих обставин україномовних видань та тих, що видавалися в Україні, в нашому фонді обмаль. І вони постійно знаходяться в полі зору дослідників, бо містять цінну інформацію з питань україністики та місцевих матеріалів.
Галузевий склад журналів цього ряду доволі різноманітний. Серед них «Агрономический журнал», «Ветеринарный вестник», «Известия Харьковской городской думы», що видавалися у Харкові, одеські часописи «Акушерка», «Вестник опытной физики и элементарной математики», «Вопросы общественной жизни». Збереглися окремі числа сімферопольського вісника «Вестник Таврического земства».
Київські часописи становлять окремий інтерес. Це «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Основа», «Світло» тощо. Збереглося перше число часопису «Книгар» за 1917 рік.
Сторінки часописів містять перші прижиттєві публікації українських літераторів, громадських, політичних і культурних діячів, відомих освітян та митців.
Перші прижиттєві публікації лекцій М. С. Грушевського «Украинское казачество в первой половине 17 века», «Хмельниччина» та багато інших, які увійшли до науково-популярного часопису «Вестник и библиотека самообразования», зацікавлять не тільки істориків.
Непересічний інтерес становить науково-літературний щомісячник «Основа» – перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал на теренах колишньої Російської імперії. В наших фондах збереглась його неповна добірка за 1861 рік (8 №№). Враховуючи те, що журнал виходив лише з січня 1861 р. по вересень 1862 р., можна вважати, що навіть неповний комплект надає майже повне уявлення про саму видавницьку концепцію часопису. В добірці журналу за 1986 р. за редакцією Василя Білозерського вийшла збірка віршів Т. Г. Шевченка під заголовком «Кобзар». Перше число «Основи» містить ще прижиттєві публікації Шевченкових віршів, а інші вже були опубліковані після його смерті. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами. Частина матеріалів в журналі друкувалася російською мвою. До часопису увійшли також прижиттєві публікації Марко Вовчка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова тощо.
Педагогічно-освітянський місячник «Світло», що виходив у Києві впродовж 1910-1914 рр., містить прижиттєві публікації українських педагогів і культурних діячів ХІХ – початку ХХ ст. – С. Ф. Русової, Х. Д. Алчевської, С. Ф. Черкасенка, С. О. Єфремова, Ф. П. Матушевського та багатьох їнших.
В бібліотеці збереглося кілька номерів часопису за 1911-1912 рр. Сам журнал «Світло» та багато хто з його авторів зазнали утисків від російської влади, бо педагогічно-методичні статті боронили права української школи, мови та культури.
На сторінках першого числа московського часопису «Украинская жизнь» за 1916 рік знайшли своє відображення прижиттєві публікації М. С. Грушевського, одна з останніх робіт І. Я. Франка. Це вже була посмертна публікація його статті «Этимология и фонетика».
Науковий та літературно-публіцистичний київський щомісячник «Україна», видаваний у Києві з 1907 року, розмістив на своїх шпальтах прижиттєві публікації письменника І. С. Нечуя-Левицького, історика Д. І. Дорошенка, українського політичного діяча С. В. Петлюри тощо. Журнал виходив як продовження часопису «Киевская старина» та був зорієнтований на духовне відродження української нації.
Матеріали краєзнавчого змісту та з питань україністики найбільш повно представлені в журналах «Исторический вестник», «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник» тощо.
Дослідникам, що цікавляться історією театрального мистецтва на Херсонщині, може стати в нагоді журнал «Артист».
Місцеве самоврядування, робота земства, громадянське та процесуальне право, медицина – ці та інші питання зараз цікавлять багатьох, не тільки істориків. Тож, за бажання із всіма часописами можна ознайомитися детальніше за друкованими каталогами «Періодичні видання ХІХ – першої чверті ХХ століття у фондах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара» (Вип. І. Ч.1., Ч. 2., Херсон, 2008; 2014) у відділі рідкісних і цінних видань.
Сподіваємось, що наше запрошеня не залишиться без уваги істориків, науковців, краєзнавців, дослідників старовини, викладачів і студентів, а також всіх тих, кому не байдужа історія як наука взагалі, зокрема, й історія рідної країни
