Слово про книгу
Глобальні зміни сучасного світоустрою виносять на поверхню чимало проблем і питань, які людству доведеться вирішувати вже найближчим часом. Вірніше, вже почали вирішувати. Одним з таких питань є фізичне існування книги, збереження книги як культурного спадку. Як довго житиме звична паперова книга, чи збережеться у віках те, що нині є загальносвітовим культурним надбанням тощо.
Численні світові проекти, націлені на збереження культурної спадщини і переведення її у цифровий формат, дають можливість не тільки зберегти культурні цінності, але й долучитись широким колам до книжкової скарбниці людства. Над цим нині працюють як великі книгосховища світу, так і ті, хто має невеликі, але цінні фонди. Працюємо над цим і ми. З 2003 р. відділом рідкісних і цінних видань ведеться планомірне оцифровування рідкісної частини бібліотечних фондів. На початок поточного року оцифровано 371 примірник друкованих видань та 897 одиниць архівних документів, що в загальному об’ємі складає 34153 сторінок тексту та ілюстрацій (сканів).
Інформаційна складова нашої бібліотечної роботи полягає не тільки в тому, щоб своєчасно надати користувачу потрібну інформацію, але й, на наш погляд, виховувати у читачів книжкову культуру взагалі.
З цього приводу хотілося би привести спогади відомого книгознавця Євгена Осетрова про його перебування в Національній бібліотеці Польщі. Як пише він сам, у відділі стародруків Національної бібліотеки його полонило все: і величні фоліанти зі шкіряними корінцями, і вражаючі красою мініатюри середньовічних рукописів, і старовинні шрифти польських, французьких, українських та російських друкарень, а також масивні книжкові полиці, виготовлені майстрами минулих століть.
Він згадує, що йому, як і іншим читачам, було дано щастя, висловлюючись словами поета «при лампі, нахилившись над каталогом, вникати в назви невідомих книг…». Відтворювати поетів і століття по коротким, повторювальним прикметам: "Без титулу", "В сап'яні" й "Рідкісна". Неможливо було не милуватись альбомами, присвяченими старовинним польським друкарням, де на окремих аркушах були любовно відтворені шрифти, кінцівкі, ініціали.
Професор Алодія Кавецька-Гричова та ад'юнкт Генріх Булгак із захопленням показували книжкові скарби, розповідали дивовижні історії із життя книг – трагічні, забавні, іноді майже неймовірні. Давно всім відомо, що книги, як і люди, мають свою долю. А для великого знавця книг Алодії Кавецькой-Грачової зібрання національних раритетів – це ще й гірка пам’ять про другу світову війну. Виконуючи наказ Гітлера про знищення Варшави, окупанти підпалили маєток, в якому зберігались рукописи та рідкісні книги. Полум’я знищило єдину в світі колекцію, яку нерідко називали чудовим садом, де росло Древо пізнання. Пані професор показала вазу, встановлену на узвишші. Там був попіл, який залишився від сотен тисяч книжкових рідкостей та стародавніх рукописей Варшави. Євген Осетров відмітив, що ця ваза нагадала йому про знищені книжкові багатства брянської, смоленської землі, бібліотек України, Білорусі. Дивлячись на книжковий попіл, він ясно відчув, що книга – це також зброя.
Від себе додамо, книга і слово дійсно можуть бути зброєю – інтелектуальною, культурною, мирною, творчою і навпаки. Це залежить від тих, в чиїх руках знаходитиметься ця інтелектуальна зброя, і як нею будуть користуватись.
Цілком і повністю згодні з висловлюванням відомого книгознавця в тому, що книга – одне з найвеличніших чудес, створених людиною. Майбутня доля книжкових багатств також залежить від людей, від їх світосприйняття та діяльності, що перетворює світ на краще.
Джерело фото (Павло Бовник) :
Gliński Mikołaj. Urna w bibliotece, czyli jak się palą książki: [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://culture.pl/pl/artykul/urna-w-bibliotece-czyli-jak-sie-pala-ksiazki (дата звернення 23.04.2020) – Назва з екрану.
