Річард де Бері та його Філобіблон
Одним з тих, хто в добу Середньовіччя запалив вогонь любові до книг, був Річард де Бері (1287-1345), даремський єпископ. Під час свого перебування в якості доглядача бібліотеки Оксфордського університету він був запрошений королем Англії Едуардом ІІ 
(1284-1327) в наставники до королівського сина.
Річард де Бері не лише вчив спадкоємця престолу, але й опікав та наставляв його в складних життєвих обставинах. Тому вдячний підопічний, Едуард ІІІ (1312-1377), під час свого перебування на королівському престолі оточив колишнього вихователя увагою і пошаною, сприяв возведенню його у сан єпископа в 1333 році.
Весь свій вільний час де Бері віддавав книгам. Перед ним були відчинені двері всіх монастирських бібліотек того часу. Подейкують, що ним була зібрана велика бібліотека, яку він заповів передати до університету. Але, на жаль, вона не збереглася. Після смерті єпископа все його майно було пограбовано, залишилась тільки одна книга – головна праця його життя – славнозвісний «Філобіблон» латинською мовою. Нині вона зберігається в бібліотеці Британського музею.
«Філобіблон» – трактат про книги, написаний в далекому 1344 році, й досі привертає увагу багатьох книжників зі всього світу. Невелика книжечка, що оспівує книгу у всіх її проявах, складається з 19 глав. Цю працю можна вважати своєрідним бібліофільським заповітом. Книги для Річарда де Бері не матеріальні предмети, це живі істоти. Життя, на його думку, немислиме без них, без тих знань і вчень, які вони можуть надати людині. Він вірив у безсмертя книги та її довге майбуття, але одночасно переймався тим, що книга ще не зайняла гідного місця в людському існуванні. В своєму трактаті де Бері вчив збирати та використовувати книги не заради прикрашання, а для здобуття знань.
Книга єпископа побачила світ вже після його смерті. Вона приблизно відома в 46 середньовічних латинських рукописах, тричі випускалась у ХV ст., згодом неодноразово виходила протягом XVI – XVIІ ст. та на початку XVIІІ ст. Перше друковане видання «Філобіблона» латинською мовою з’явилося у Кельні в 1473 р. Через чотири сотні років трактат був переведений англійською мовою (1830), а згодом і французькою (1856). Кращим перекладним виданням «Філобіблона» вважалося лондонське (1888) англійською мовою. В 1929 році з’явився російський переклад трактату в «Альманасі бібліофіла».
В 1984 р. видавництво «Книга» випустило переклад з латинської цього відомого трактату у мініатюрному форматі, розміром 65х100 мм. Колекційне видання в перекладі Я. М. Боровського – гідний образчик бібліофільської літератури. Обріз з позолотою, велика кількість самобутніх кольорових ілюстрацій, виконаних О. Г. Антоновим, наявність довідкового апарату, докладний історико-книгознавчий нарис В. В. Куніна роблять книгу привабливою і зовні, і за змістом.
Ця маленька книжечка потрапила до нашої бібліотеки у складі приватного зібрання херсонського колекціонера М. А. Ємельянова, відомого шанувальника книги, істинного мецената. Михайло Андрійович щедро ділився своїми книжковими багатствами з людьми і як Річард де Бері опікувався тим, щоби книги служили для здобуття знань.
Джерела:
1. Бери Р. де. Филобиблон [Текст] : [миниатюр. изд.] / Р. де Бери ; ред. латин. текста, пер., примеч. и ввод. ст. Я. М. Боровского, под ред. М. Л. Гаспарова , авт. заключ. ст. В. В. Кунин, худож. А. Г. Антонов. – М. : Книга, 1984. – 460, [2] с. : цв. ил. ; 70X100 мм. – Обл., контртитул, текст парал. рус., латин. – Библиогр.: с. 453-454 и в подстроч. примеч. – Примеч.: с. 366-398.
2. Горбачевский Б. Семенович. Люди, книги, библиотеки [Текст]: науч.-попул. очерки / Б. С. Горбачевский ; под ред. и с предисл. А. А. Сидорова. – М. : Изд-во Всесоюз. кн. палаты, 1963. – С. 43
