Наполеон – відомий бібліофіл
Наполеон І Бонапарт (1769-1821) був не лише видатним полководцем, а й відзначався трепетною любов’ю до книг.
У молодості Наполеон не мав необхідних коштів, щоб купувати книги для власної бібліотеки. Лише у 1798 р., після повернення з італійського походу, генерал Бонапарт зміг собі дозволити надзвичайно розкішне для тих часів хобі – зібрати особисту бібліотеку. Книги першої колекції були позначені монограмою з переплетеними між собою літерами Б і П. Це був знак уваги до Жозефіни, хоча кохана Наполеона ніколи не проявляла особливої зацікавленості до книг.
Після повернення з Єгипту, Наполеон, який обіймав посаду консула, наказав відвести для бібліотеки просторий зал у замку Мальмезон. У книжкових шафах з червоного дерева, прикрашених бронзою, були розміщені 5-6 тисяч книг у шагреневих палітурках, переважно історичного і філософського змісту.
Ставши імператором, Наполеон почав із ще більшою завзятістю колекціонувати книги. Його особисті бібліотеки в різних містах, а також колекції Жозефіни і Марії-Луїзи разом налічували понад 60 000 примірників. Із цих зібрань формувалася дорожня бібліотека монарха, який знаходив час для читання навіть у військових походах. У його кареті було багато книг – як класичних творів, так і новинок французького книжкового ринку. Варто відзначити, що імператор досить недбало ставився до книг, зміст яких його не задовольняв. Не звертаючи увагу на дорогу палітурку із золотим обрізом і тисненням, він просто викидав з вікна карети книгу, яка йому з якихось причин не сподобалася.
У 1808 р. Наполеон віддав наказ сформувати зі здобутої у австрійському поході спеціальну дорожню бібліотеку з 1000 книг, у яку повинні були увійти мемуари, історичні і драматичні твори, романи і поеми. Для зручності у пересуванні, книги вміщували у великі ящики із двома відділеннями. Реєстр і опис порядку розміщення книг допомагав швидко знайти необхідне видання. Однак не всі твори вміщувалися у ящиках через свій великий формат. Тоді Наполеон «распорядился составить библиотеку из 3,000 томов – в 18-ю долю листа и объемом от 4-5 сот страниц каждый» [1; С. 100]. Спеціалісти повинні були переглянути й опрацювати видання, вилучити все зайве, зокрема латинський і грецький тексти, зберегти лише французький переклад. Книги планувалося друкувати на веленевому папері кращими шрифтами тих часів. Однак реалізація задуму вимагала значних витрат – 6,5 мільйонів франків. Така сума була великою навіть для імператора, тому він був змушений відмовитися від свого задуму.
Втрата влади і заслання на острів святої Єлени розлучили Наполеона зі своєю бібліотекою. Хранителю наполеонівської бібліотеки Барб'є вдалося відправити колишньому імператору 550 книг. Далі на острів неодноразово прибували нові партії книг, які попередньо схвалював англійський уряд. Звичайно, це вже були скромні видання у непоказних паперових обкладинках.
Любов до книги – одна з визначальних рис Наполеона, тому й не дивно, що на багатьох картинах видатний полководець зображений в оточенні книг. Художники намагалися таким чином підкреслити не лише захоплення, а й освіченість, ерудицію Бонапарта.
