Книги видавництва «Український учитель» у фонді рідкісних і цінних видань
«Український учитель» – перше видавництво української педагогічної літератури. Було засноване в 1906 р. у Полтаві на власні кошти народних учителів-однодумців. 
Ініціатором і головою видавничого товариства був Григорій Шерстюк (1882-1911), якому допомагали колеги по часопису «Рідний край»: М. Дмитрієв, Панас Мирний, Г. Маркевич. Григорій Пилипович дбав про змістове наповнення видань, тому успішно налагоджував зв’язки з провідними освітянами і літераторами тих часів. Так, у листі до української письменниці і перекладачки М. Грінченко читаємо: «Шановна добродійко! В Полтаві товариство народних учителів заснувало на власний кошт українське видавництво «Учитель». Це видавництво має на меті допомогти сім'ї та школі учить і виховувать дітей. Бажаючи видать між іншими маленьку книжечку Андерсеновських казок, товариство учителів прохає Вас дозволить йому видать 3-4 казки в Вашім перекладі, за що будемо щиро дякувать»[3; С.454].
У 1907 р. видавництво перемістилося до Києва. Через несприятливі політичні умови, за яких створення шкіл з українською мовою навчання було неможливим, у «київський» період видавниче товариство надрукувало тільки один підручник – другу частину «Української граматики для школи» Г. Шерстюка. Усі свої зусилля видавці зосередили на виданні дитячої художньої літератури та книг для самоосвіти.
Впродовж 1908-1912 рр. було видано понад 40 назв книг, зокрема, «Білоруси і їх національне відродження» Д. Дорошенка, «Дивні рослини», «Світова подорож краплини води» Ю. Сірого, вірші Т. Шевченка, оповідання М. Коцюбинського, байки Л. Глібова, різні казки. Вершиною діяльності видавництва «Український учитель» стала публікація першого українського педагогічного часопису «Світло». Журнал видавався у той час, коли викладання в школах українською мовою було офіційно заборонено.
У фонді рідкісних і цінних видань зберігаються три книги видавництва «Український учитель»: М. Загірня «Який був лад в Афинській державі» (Київ, 1908), В. Корольов «Про людське тіло» (Полтава, 1908), С. Черкасенко «Про небо» (Київ, 1909).
М. Загірня – псевдонім Марії Грінченко, дружини Б. Грінченка. Працювала вчителькою, доклала чимало зусиль для того, аби українські діти мали змогу навчатися рідною мовою. У брошурі «Який був лад в Афинській державі» авторка у цікавій і доступній формі розповідає про суспільно-політичний устрій Давньої Греції.
У науково-популярному нарисі «Про людське тіло» розглядаються основні аспекти анатомії людини: серцево-судинна, дихальна, травна, нервова, опорна-рухова системи. У вступній частині автор наголошує на тому, що кожній людині знати будову свого тіла «дуже потрібно, бо тільки тоді, коли хоч поверхово знаєш, що й до чого є в тілі, можна вберегти його від усяких хвороб та неладів і продовжити свого віку»[2; С. 3].
Видання супроводжується ілюстраціями. Цікаво, що на сторінках книги мирно співіснують відтиски двох печаток – Херсонської губерніальної народної управи із зображенням тризуба та Міського педагогічного музею імені Пирогова із зображенням серпа і молота. Дивно, що за радянських часів штамп Херсонської губерніальної управи не був вилучений із книги, адже він документально засвідчував короткочасний період перебування Херсонщини під владою Української Народної Республіки.
У другій частині науково-популярного нарису «Про небо» Спиридон Черкасенко розповідає про планети, комети, зорі, сузір’я. Варто відзначити, що С. Черкасенко взяв активну участь у реалізації задуму видавництва «Український учитель» щодо створення фонду україномовної літератури. Він уклав збірку казок і віршів, видав власні авторські казки «Як вродилася пісня», «Убогий жид», буквар «Граматка», дитячі оповідання «Яма». Співпраця із видавництвом дала змогу С. Черкасенку проявити себе як педагога-методиста, дитячого письменника, популяризатора наукових знань.
Книги видавництва «Український учитель» є бібліографічною рідкістю, входять до скарбниці української педагогічної літератури.
