Дякуємо Богові за те, що Він із нами був
Михайло Андрійович Ємельянов – краєзнавець, книголюб, колекціонер, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин Херсона. Свій день народження він святкував у серпневі дні. Цьогоріч йому би виповнилося 95 років.
Про нього ми згадуємо майже щодня: коли готуємося до проведення якогось масового заходу чи організації книжкової виставки, запису на місцевому телебаченні чи радіо, під час проведення екскурсій для гостей або відвідувачів відділу, бо завжди користуємося матеріалами, що книголюб подарував нашій бібліотеці. На постійно діючій виставці відділу рідкісних і цінних видань розміщена світлина М. Ємельянова. Ми звертаємо на неї наші погляди та дякуємо Богові за те, що він із нами був. Завдяки цій людині Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара отримала цінні примірники рідкісних видань, що він збирав протягом усього життя.
Окрасою і гордістю нашої книгозбірні є «Кобзар» Тараса Шевченка 1860 року видання, подарований М. Ємельяновим. Є велика
ймовірність, що до цього примірника торкався власними руками сам Тарас Шевченко.
Херсонський колекціонер також подарував бібліотеці мініатюрний «Кобзар» – репринтне відтворення женевського видання 1878 року, опубліковане у друкарні українського громадського діяча та науковця Михайла Драгоманова накладом 1 тис. примірників. Книга була заборонена царським урядом. Для того щоб обійти цю перешкоду, видавці завезли «Кобзар» в Україну в упаковці для цигарок.
М. Ємельянов був особисто знайомий із багатьма відомими людьми. Серед них і український поет, перекладач, публіцист, 
фольклорист, академік АН України Максим Рильський. У літературних колах 20-х років ХХ століття належав до групи «неокласиків» – художньої школи українських поетів, які вважали, що поезія має спиратися на класичні надбання світового мистецтва. Він один із небагатьох українських митців, яким пощастило вижити в ув’язненні. Про знайомство херсонського колекціонера з українським поетом свідчить примірник із його колекції. Це прижиттєва поетична збірка автора «Далекие небосклоны» 1961 року видання, що належить до кращих поетичних книжок повоєнного часу та відзначена у 1960 році високою державною нагородою. Примірник має автограф: «Михайлу Андреевичу Ємельянову на добрую память о совместном пребывании в Пуще-Водице. М. Рыльский. 06.02.1964».
У фонді бібліотеки також зберігається примірник твору видатного українського письменника, літературознавця, літературного критика, публіциста, державного та громадського діяча Олеся Гончара з автографом:
«Михайлу Андрійовичу Ємельянову, від душі вітаючи з днем Радянської Армії. Олесь Гончар. 21.02.1966. Київ». Це роман у новелах «Тронка» (1960-1962 рр.), в якому порушуються питання праці, війни та миру. Книгою доби назвав цей твір український поет Дмитро Павличко. Місце дії роману – південні степи України, де буяє неповторна краса причорноморських лиманів. Твір складається з дванадцяти самостійних новел, що мають закінчений зміст та пов’язані між собою долями людей. Персонажі митця різні за характерами і професіями, рівнем знань та інтересів, вони по-різному щасливі, по-своєму переживають прикрощі та нещастя, але в них спільна мета і спільне занепокоєння. За цей роман Олесеві Гончару присуджено високу державну премію 1964 року.
Найстаріша міні-книга нашої бібліотеки, якій більше ніж 140 років, – теж із колекції М. Ємельянова. Це знамениті «Казки» всесвітньо відомого данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Збірка надрукована у 1877 році у типографії відомого видавця, типографа та продавця книг Анатолія Мамонтова. Примірник у тканинній палітурці з позолоченим обрізом сторінок. Книга містить шість казок для дітей і дорослих – «Гидке каченя», «Олов’яний солдат», «Соловей», «Свинятко», «Сон Дремович» та «Пастушка і сажотрус». Міні-книга 1898 року в оксамитовій обкладинці – також дарунок від нашого земляка. Це твори Івана Крилова, автора 236 байок. Крилаті вислови, що містяться у його текстах, живуть і до сьогодні («а віз і досі там»; «ведмежа послуга»; «слона не помітити»; «а скринька просто відчинялась» та інші).
У народі кажуть, що незамінних людей не буває. Однак цю думку спростовують благородні вчинки М. Ємельянова. Він єдиний із колекціонерів Херсона, хто подарував свої безцінні колекції закладам культури міста. «Ныне в Херсоне достаточно богатых людей… Однако никто из них не подхватил культурную эстафету военного пенсионера М.А.Емельянова, не передал в дар городу духовные сокровища, накопленные раритеты…», – писав Ю. Голобородько, заслужений журналіст України [3, С. 15].
