До 185-річчя від дня народження Стефана Кульженка
На початку нового 2022 р., а саме 5 січня, виповнюється 185 років від дня народження відомого українського книговидавця Стефана Васильовича Кульженка (1837-1906). Його фотолітотипографія свого часу вважалася найбільшим видавничим підприємством Києва. Видання Кульженка неодноразово відзначалися медалями на різноманітних виставках.
Стефан Васильович Кульженко народився в 1837 р. у м. Баришівка Переяславського повіту Полтавської губернії. Походив з козацького роду. За сімейними переказами, прадід Стефана користувався неабияким авторитетом серед козацького товариства, тому мав прізвисько Царьок. Він навіть одного разу очолив делегацію запорожців до Катерини ІІ обстоювати свої права і привілеї.
Батько Стефана займався виноторгівлею, мати померла, коли хлопчикові було лише 7 років. Маленький Стефан спочатку опановував освіту із домашнім учителем, далі два роки навчався у приватному початковому училищі на Печерську в Києві, а згодом три роки в духовному училищі при Софійському соборі. Матеріальне становище Кульженків було досить скрутним, на навчання грошей не вистачало. Випадково познайомившись із друкарем Йосипом Вальнером, Стефан сім років навчався у його типографії і здобув кваліфікацію друкаря.
Кульженко працював у різних друкарнях. Але свій підприємницький хист зміг проявити починаючи з 1864 р., коли разом із компаньйоном взяв у оренду друкарню І. Давиденка. Партнери взяли кредити, відкрили палітурну майстерню,закупили нове обладнання, зокрема німецькі верстати, парову і літографську машини. Забезпечивши технічну сторону друкарського процесу, підприємство почало набирати обертів. У 1874 р. Кульженко став одноосібним орендарем друкарні. Через рік він відкрив на Хрещатику власний магазин, у якому продавалася друкована продукція і канцелярські товари. Кульженко вивчав запити споживачів, намагався виготовляти актуальну продукцію: «У 1884 році відкривається стереотипне відділення друкарні, у 1885 році – відділення з виготовлення конвертів, у 1886 – відділення з виробництва коробок, налагоджений випуск відривних календарів» [3; С. 124].
Саме Стефан Васильович одним із перших в Україні став друкувати книги з кольоровими ілюстраціями. Найбільш знаковими виданнями друкарні Кульженка були книги «Киев теперь и прежде» (Київ, 1888), «Собор святого и Равноапостольного князя Владимира в Киеве» (Київ, 1898); альбоми з видами Києва, Одеси, Житомира, Парижа; часописи «Заря», «Киевская газета»; казки Андерсена в перекладі українською мовою М. Старицького з кольоровими літографіями М. Мурашка; альбом Олени Косач «Український орнамент». На жаль, фонд рідкісних і цінних видань нашої бібліотеки не володіє цими раритетами, однак у нас зберігається чимало інших видань, надрукованих у типографії Стефана Васильовича, які наочно демонструють високу поліграфічну якість продукції Кульженкових видань.
Стефан Васильович славився своїми філантропічними справами. Виділяв чимало коштів для вирішення соціальних проблем своїх працівників, зокрема створив «Общество вспоможения рабочих печатного дела». Кульженко придбав на околицях Києва декілька земельних ділянок і побудував на них житло для своїх підлеглих. При друкарні функціонував хор, а також загальноосвітня школа для малограмотних працівників. З ініціативи С. Кульженка була створена Художньо-реміснича майстерня друкарської справи Міністерства торгівлі і промисловості.
Стефан Васильович планував реалізацію ще багатьох благодійних справ, але на заваді стала хвороба. Серце славетного українського друкаря перестало битися у ніч на 16 січня 1906 р.
