190 років від дня народження Марка Вовчка

(за виданнями з рідкісного фонду Гончарівки)

22 грудня 2023 року виповнюється 190 років від дня народження видатної української письменниці, перекладачки, відомої під чоловічим літературним псевдонімом як Марко Вовчок. Її справжнє ім’я – Марія Олександрівна Вілінська. Народилася 22 грудня 1833 р. у маєтку Єкатерининське на Орловщині. У збіднілій дворянській сім’ї Вілінських знали і шанували українські пісні, що нагадували про походження батьківського роду з Київщини. Виховувалася у приватному пансіоні у Харкові (1846–1848рр.). Проживала (на правах родички) в сім’ї тітки Катерини Мордовінової. У маєтку Мордовінових познайомилася з відомими культурними діячами, письменниками, знавцями фольклору. Там само зустріла і свого майбутнього чоловіка Опанаса Марковича. Після одруження разом із ним переїхала в Україну. Проживала в Чернігові (1851–1853рр.), у Києві (1853–1855рр), Немирові на Вінниччині (1855–1858рр.), вивчила культуру, мову українського народу і його побут. У грудні 1857 р. вийшла у світ перша україномовна збірка Марка Вовчка «Народні оповідання». На початку 1859 р. мешкала у Петербурзі, перебувала в товаристві Тараса Шевченка та інших діячів культури. Знайомство з Великим Кобзарем швидко переросло у глибоку особисту і творчу дружбу. Багато подорожувала. Зокрема була у Німеччині (Дрезден, Гейдельберг) та Франції (Париж).

Письменниця не мала вищої освіти, але вивчила правила етикету; володіла близько 10-ма іноземними мовами, серед яких – французька, німецька, польська, англійська та ін.; грала на фортепіано; займалася танцями; читала класичну літературу.

Померла 10 серпня 1907 р. у віці 73р. у кабардинському містечку Нальчик на Кавказі, де служив її другий чоловік.

Марко Вовчок була двічі одружена – з етнографом–фольклористом Опанасом Марковичем (1822–1867рр.) та офіцером Михайлом Лобачевим-Жученком, випускником Морського училища (на 17 р. був молодшим за неї). У першому шлюбі народився син Богдан Маркович.

У рідкісному фонді книгозбірні зберігаються примірники науково-літературного журналу «Основа», який у ХIХ столітті став «найпомітнішим проявом українофільства» [10]. На його сторінках вперше надруковано низку творів Марка Вовчка, що давно стали класикою нашої літератури. Зокрема у 1861 р. у цьому часописі було опубліковано такі тексти: психологічна повість «Три долі» (січень), оповідання «Не до пари» (березень), оповідання «Два сини» (квітень), казка «Ледащиця» (липень); у 1862р. – оповідання «Від себе не втечеш» (пізніша назва «Павло Чорнокрил», січень) і соціально-побутова повість «Інститутка» (перша назва «Панночка», березень).

Головна бібліотека Херсонщини має у цінному фонді два видання повісті Марка Вовчка «Маруся», що вийшли у світ у 1950-х роках минулого століття. Одне із них – це видання української діаспори у Нью-Йорку, інше – київське. Цей твір ще за життя авторки став відомим не лише в Україні, а й за кордоном і приніс письменниці найбільшу славу. Дослідники вважають, що історична повість «Маруся» була написана Марком Вовчком у 60-ті роки ХIХ століття під час її перебування у Парижі. Але, на жаль, оригінал твору українською мовою не зберігся. Уперше «Марусю» було опубліковано російською мовою з підзаголовком «перевод с малороссийского» у заснованому Марком Вовчком часописі «Переводьі лучших иностранньїх писателей» (Санкт-Петербург, 1871р.). Згодом цей твір вийшов (1875 – 1878 рр.) французькою мовою як роман у перекладі та переробці французького видавця, редактора, письменника і приятеля Марка Вовчка П’єра-Жуля Етцеля (1814 – 1886 рр.). У французькому варіанті твору Маруся порівнюється з національною героїнею Франції Жанною Д’Арк. «Маруся» стала не тільки улюбленою дитячою книжкою у Франції, але й була відзначена Монтіонівською літературною премією (1879 р.) від Французької Академії наук. Відомо, що у ХIХ ст. ця висока нагорода присуджувалася за твори, що сприяли поліпшенню суспільного життя й утвердженню найкращих моральних засад.

Українською мовою «Маруся» уперше виходить у світ у Львові в 1904 р. Максимально наближений до мови авторки український переклад тексту здійснив вітчизняний учений-літературознавець Василь Доманицький (1877 – 1910 рр.). В історичній повісті «Маруся» розповідається про пригоди нашої співвітчизниці за часів Руїни (друга половина ХVII століття). Маруся – це ідеалізована тендітна і мужня дівчина, яка загинула, допомагаючи січевику-запорожцеві організувати повстання козаків проти жорстокого і недалекоглядного гетьмана Війська Запорозького Івана Брюховецького. Постать головної героїні цього твору надихала не одне покоління українців на жертовне служіння рідному народові.

Залюбленiсть Марка Вовчка в українську iсторiю, живу українську бесiду, народну казку, iсторичнi перекази, легенди, проходять крiзь усю її творчiсть. Академік Сергій Єфремов із нагоди смерті Марка Вовчка зазначав, що письменниця чесно послужила «тодi (наприкiнцi 50-х – на початку 60-х рр. ХІХ ст. – Є.С.) своїм пером справi визволення рiдного народу з неволi крiпацької, i менi здається, що нiчого кращого я не можу побажати сучасним дiячам нашого письменства, як те, щоб вони послужили справi часу – боротьбi проти теперiшнiх форм неволi та визвольнiй працi на користь рiдного народу» [9].   «…ясна зоря нашого письменства» [11], перший жіночий голос у новій українській літературі, письменниця-ювілярка Марко Вовчок і на початку третього тисячоліття залишається зіркою першої величини в історії української жіночої прози.

Джерела:

1.Вовчок Марко. Від себе не втечеш / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1862. – №1. – С.71–106.

2.Вовчок Марко. Два сини / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1861. – №4. – С.21–27.

3.Вовчок Марко. Інститутка / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1862. – №3. – С.34–77.

4.Вовчок Марко. Ледащиця / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1861. – №7. – С.19–33.

5.Вовчок Марко. Маруся: повість / Марко Вовчок. – Нью-Йорк: Говерля, 1956. – 139с. – (Українська клясика).

6.Вовчок Марко. Маруся: оповідання для серед. шк. віку / Марко Вовчок. – Київ: Дитвидав УРСР, 1959. – 99с.

7.Вовчок Марко. Не до пари / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1861. – №3. – С.5–10.

8.Вовчок Марко. Три долі / Марко Вовчок // Основа. – Петербург, 1861. – №1. – С.9–90.

9.Єфремов Сергій. Марко Вовчок / С.Єфремов // Рада. – 1907. – № 211. – С.3.

10.Энциклопедический словарь: [в 82 т.] / И.Е. Андреевский, К.К. Арсеньев, С.А. Венгеров, Ф.Ф. Петрушевский, Ф.А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – Санкт-Петербург: Тип. А. О. Брокгауз-Ефрон, 1890. – Т. 43 (22): Опека-Оутсайдер. – С. 293.

11.Франко Іван. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка / Іван Франко // Літ.-наук. віст. – 1907. – Т.39, кн.8. – С.381.

Матеріал підготувала Діна Бондаренко,

головна бібліотекарка відділу рідкісних і цінних видань