Житіє Григорія Амиритського

31.12.2017 08:41

До бібліотечної колекції кириличних видань відноситься пам’ятка старообрядницького друку «Житіє Григорія Амиритського», відтворене у 1894 році друкарнею одновірців Свято-Троїцької Введенської церкви в Москві за стародавнім рукописом першої половини сімнадцятого століття, що належав бібліотеці Микільського одновірського монастиря.

«Житіє…» є південнослов’янським перекладом з грецької учительно-полемічного твору про розповсюдження християнства в VI ст. на далекому півдні, про напружені відносини між християнами та іудеями у стародавній Візантії.

В південній Аравії, а саме в Амиритському, або Омиритському (Хим‘яритському) царстві, в епоху імператорів Юстиніана (527-565) та Юстина II (565-578) зіткнулися візантійські, персидські та місцеві релігійні й політичні інтереси.

Це призвело до страти великої кількості мешканців міста Негран, або Награн (Неджран). Разом із князем Арефою негранці були спалені живцем за відмову відректися від Христа за наказом царя-юдеянина Дунуана. Згодом ефіопський цар-християнин Єлесваан, або Єлезвой (Калеб) вбив Дунуана, а негранськім іудеям наказав хреститися. Після наказу про хрещення вчений іудей Єрван запропонував християнину царю Авраамію провести диспут щодо прийняття християнства. Архієпископ Григорій Амиритський (Омиритський) цю пропозицію підтримав. Після багатоденного диспуту та завдяки молитвам архієпископа здійснилося чудо – юдеї таки прийняли хрещення. Дані події й лягли в основу «Житія Григорія Амиритського».

Наш примірник переплетений в оправу із дошок, обтягнутих шкірою із тисненим рослинним орнаментом. На верхній боковинці витиснуті орнаментальні рамки та середник, а на спідній – орнаментальні рамки та декоративні елементи, на корінці позолоттю – назва книги. Збереглися й мідяні фігурні застібки на палітурці. Папір без водяних знаків машинного виробітку. Друк у дві фарби. З виливних прикрас у виданні лише дві заставки та ініціали на першій і двісті шістдесят дев’ятій сторінках. Художні прикраси книги є типовими для старообрядницьких видань ХІХ ст. : ініціал характерної подовженої форми із завиткоподібними прикрасами на першому аркуші, надрукований червоною фарбою; заставки, в'язь; стислий зміст, виконаний кіновар’ю тощо.

Залишені колишніми власниками (власником) провенієнції у вигляді креслень і написів червоним олівцем, свідчать про те, що текст твору ретельно опрацьовувався. А порядковий номер (№17) фіолетовим чорнилом на першому аркуші книги та форзаці вказує на її приналежність до чийогось книжкового зібрання.

Існування в Херсоні з ХVIII до початку ХХ ст. старообрядницької громади дає певні підстави вважати, що книга могла належати комусь із її членів. А після розпуску самої громади, руйнування церкви, закриття молитовного дому книгу могли просто заховати від знищення. Як вона потрапила до бібліотеки, вже важко встановити.

Ольга Сак

Джерела:

1. Житие преподобного отца нашего Григория, епископа бывша иже в Амирите, града Тафарова и повесть о содеянных от него чудес. Списана епископом града Негранского. – Москва: Единоверческая типография  [при Свято-Троице-Введенской церкви], 1894. – 269 с.

2. Починская И.В. Из истории организации единоверческой типографии в Москве [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.raruss.ru/slavonic/slav5/4030-pochinskaya.html (дата звернення 30.12.2017). – Заголовок з екрану.

3. Прохоров Г.М. «Стязания» с иудеями по сборнику Кирилла Белозерского [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://odrl.pushkinskijdom.ru/LinkClick.aspx?fileticket=jxFR1bU-7Xc%3D&tabid=2298 (дата звернення 30.12.2017). – Заголовок з екрану.

4. Старообрядческая церковь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pik.ua/news/url/spetstema_staroobrjadcheskaja_tserkov (дата звернення 30.12.2017). – Заголовок з екрану.

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930