Головна Книгознавча мозаїка З історії розвитку книжкових оправ

З історії розвитку книжкових оправ

28.04.2020 11:43

Найцікавішим структурним елементом старих книг є, безперечно, оправа. Вона захоплює майстерністю художнього виконання і багатством оздоблення.

Палітурна справа виникла значно раніше, ніж друкарство. Прототипом оправи можна вважати диптих – дерев’яні, кістяні або металічні дощечки, поєднані між собою шнуром або тасьмою. Зовнішня сторона диптихів була гладкою або прикрашалася різьбою, а внутрішня сторона вкривалася воском, на який можна було наносити текст. Давні римляни і греки користувалися диптихами як записними книжками.

З утвердженням християнства у Римській імперії диптихи почали використовувати в якості палітурних дощок для священних книг. Для цього їх оздоблювали в багаті золоті оклади, прикрашені коштовним камінням та емаллю. Давні диптихи до нас дійшли завдяки тому, що вони знайшли своє застосування у християнській церкві.

Загалом етапи розвитку оправи тісно пов’язані з основними періодами історії книги. Дослідниця І. Синкова виділяє три етапи: епоха рукописного кодексу, епоха книгодрукування та епоха розвитку машино-фабричного поліграфічного виробництва [2, С. 18]. В епоху рукописного кодексу, яка поділялася на античний та середньовічний етапи, книги часто виготовляли для конкретного замовника, тому кожна книга й оправа були унікальними.

В епоху книгодрукування (від початку його виникнення до другої третини ХІХ ст.) в поліграфії використовувалася ручна праця, зокрема у виготовленні паперу й оправ. Технологічне спрощення процесу виготовлення книг зумовило водночас збільшення кількості друкованої продукції і зниження цін на книги та оправи. Це сприяло появі нової професійної групи, яка займалася виготовленням оправ. До цього оправи виготовляли в майстернях при монастирях або університетських скрипторіях.

В епоху розвитку машино-фабричного поліграфічного виробництва (друга половина ХІХ- початок ХХ ст.) масове виробництво книг вимагало нових способів і прийомів палітурної справи. У ХХ ст. книги почали виготовляти в палітурці. Ручне виготовлення оправи перейшло в сферу декоративно-прикладного мистецтва за винятком робіт, пов’язаних з ремонтом і реставрацією оправи.

Знання цих основних етапів розвитку оправи допоможе правильно використовувати терміни «оправа», «палітурка», «обкладинка», які, на перший погляд, можуть видатися синонімами. Український дослідник Віктор Соколов наголошує на тому, що ці поняття необхідно розрізняти. Так термін «оправа» слід використовувати для характеристики стародавніх оправ (до ХVІІІ ст. включно), зроблених вручну, із застосуванням спеціальної технології. Поняття «палітурка» варто вживати для характеристики видавничих оправ, що виникли з появою фабричного виробництва наприкінці XVІІІ – початку ХІХ ст., коли процес механізували, а кришки оправи створювали окремо від формування книжкового блоку. Термін «обкладинка» доцільно використовувати у значенні захисного покриття з тонкого картону, паперу чи плівки, що не призначається для тривалого застосування [2, С.17].

На українських землях палітурна справа почала розвиватися з поширенням християнства в ХІІ-ХІІІ ст. За наказами князів для книг створювали дорогі оправи, прикрашені мініатюрами, буквицями та іншими художніми елементами. На жаль, книг цього періоду збереглося дуже мало, найвідоміші з них – Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборник Святослава (1073), Мстиславове Євангеліє (бл. 1117).

Оправи рукописних книг, оздоблені сліпим тисненням на шкірі, з’явилися в Україні у ХІІ ст., а тисненням золотом – в середині ХVІ ст. Оправи зі шкіри із золотим тисненням були найбільш розповсюдженими. Кришки оправи східнослов’янських книг «мали оформлення у вигляді прямокутної простої або складної рамки, яка йде по її периметру, обрамляючи внутрішнє поле, яке прикрашалося залежно від моди і традицій, характерних для певної палітурної майстерні, друкарні чи скрипторія» [2; С.19]. Найбільшого розвитку українська палітурна справа набула в ХVІ- першій половині ХVІІІ ст., найвідоміші осередки діяли у Львові, Києві, Чернігові.

Оправа є одним зі структурних елементів книги. Кортить дізнатися, з яких ще елементів складається книга? Пропонуємо переглянути наш відеоролик.

Олена Фетісова

Джерела:
1. Анисимов В. Книжный переплет: краткий конспект по истории и технике переплетного дела. – Петербург: Государственное издательство, 1921. – 92 с.
2. Соколов В. Історико-теоретичні засади вивчення розвитку оправ та інтролігаторства в Україні в контексті еволюції європейського палітурного мистецтва // Вісник Книжкової палати. – 2014. – №8. – С. 17-20.
Ілюстрації:
Milton, John: Paradise Regained [Електронний ресурс] ] – Режим доступу: https://www.britannica.com/topic/bookbinding/images-videos (дата звернення 28.04.2020). – Заголовок з екрана.
Остромирово Євангеліє [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://surl.li/ceuq (дата звернення 28.04.2020). – Заголовок з екрану.

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

 1234 5 6
7891011 12 13
14151617181920
21 22 2324252627
282930