«Всежиттєва» праця Данила Туптала
(до 370-річчя від дня народження святителя Димитрія, митрополита Ростовського: огляд джерел)
У грудні ц. р. виповнюється 370 років від дня народження Димитрія, митрополита Ростовського (в миру Данила Савича Туптала) (1651-1709), святителя, українського літописця, вченого, церковного діяча та проповідника.
Іван Огієнко (відомий під церковним ім’ям як митрополит Іларіон), один з найбільших дослідників життя і діяльності святителя у ХХ ст., ймовірною датою народження Димитрія Ростовського вважав 11 грудня, в день пам’яті Данила Стовпника, або ж 17 грудня – в день пророка Данила 1651 року в містечку Макарові на Київщині в родині козацького сотника Сави Григоровича Туптала, який мав родовий герб та був учасником Переяславської ради. За словами Івана Огієнка святитель 
був «…на Ростовському Престолі … 7 літ без 2 місяців, в монашестві був 41 рік, 3 місяці і 18 день. Усього ж життя було 58 літ» [2].
Іван Огієнко подав докладний життєпис українського патріота-великомученика у своїй історичній монографії «Святий Димитрій Туптало» (1959 р.), що стала однією із перших спроб повернути ім’я і славу цієї, без перебільшення, геніальної особистості в національну історію. У праці Іван Огієнко констатує, що святитель Димитрій – «Це один із тих передових українських великих духовних мужів, що реально вели вперед розвій української церкви і що позоставили плідні сліди своєї видатної праці в кожній закутині українського релігійного й культурного життя» [2].
Біографічні відомості про Димитрія Ростовського також можна знайти на сторінках одного з фундаментальних довідкових видань ХIХ століття – «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона» за 1893 рік, що зберігається у фонді книгозбірні. Автор статті – український учений Микола Сумцов надає розлогу характеристику життя і основних віх діяльності святителя.
Серед джерел, що допомагають розкрити родовід визначного літописця, – часопис «Київська старовина» за 1882 рік – також з рідкісних фондів нашої бібліотеки. На сторінках липневого журналу опублікований портрет батька святого – Сави Туптала в похилому віці, скоріше за все під кінець життя: «отец… угодника Божия, св. Димитрия Ростовского» [3] та надрукована замітка «К портрету Саввы Григорьевича Туптало», у якій поданий опис портрета та висвітлено основні біографічні відомості про Саву Туптало: «долгая жизнь его захватывает три столетия…Начало его жизни принадлежит ХVI ст., самая жизнь обнимает весь ХVII век, а конец переходит в ХVIII столетие» [3]. Сава Туптало був заможнім шляхтичем, щедрим та благочестивим християнином. Разом із дружиною Марією Михайлівною виховав чотирьох дітей, трьох доньок – Памфілію, Февронію, Параскеву та сина Данила, які присвятили своє життя служінню Христу. Батько святителя також мав чин сотника Макарівської сотні та Київського полку. В останній період свого життя був ктитором Свято-Кирилівського монастиря у Києві.
Цікавий факт, історик літератури другої половини ХIХ – початку ХХ ст., професор Петербурзького університету Ілля Шляпкін захистив магістерську дисертацію «Св. Димитрий Ростовский и его время (1651-1709)», яка на той час вважалася єдиною монографією за цією темою, написаною за оригінальними матеріалами. Ознайомитись з рецензією дисертації Шляпкіна від українського історика Олексія Маркевича можна в українському історичному часописі «Київська старина» за 1891 рік, що зберігається у фонді нашої бібліотеки. Рецензент відзначив об’ємність і унікальність дослідження Іллі Шляпкіна, одного з найкращих біографів святителя.
Димитрій Ростовський прославився по всій Україні і як проповідник, і як церковний письменник. Без сумніву «Книга Житій Святих» – Четьї Мінеї – головна многолітня праця святителя, робота всього його свідомого життя, що принесла автору невмирущу славу. Про цей твір мріяв ще Петро Могила. «Книга Житій Святих» укладалася саме для вірян України. Мова твору була наближена до народної. Автор писав церковнослов’янською, проте широко вживав українізми. Над цією монументальною працею святитель трудився понад двадцять років: розпочав у 1684 році в Києво-Печерській Лаврі і закінчив їх лише в Ростові 1705 року наприкінці свого життя.
«Книга Житій Святих» налічує дванадцять частин, календарно укладених на кожен день літургійного року. Перше видання з’явилося у чотирьох томах, кожен з яких містив три місяці. Починався твір згідно із церковним календарем із вересня місяця. Ця книжкова пам’ятка містить життєписи святих та описи церковних православних свят і повчання на різні теми чернечого життя. Життєписи закінчуються виразними і пам’ятними моральними висновками.
Використовуючи у своїй праці латинські, грецькі, польські, давньоруські джерела, богослов опрацював велику кількість історичних оповідань житійного жанру. Багато з житій, складених святителем, можуть вважатися оригінальними творами. «Книга Житій Святих» на два століття стала улюбленим читанням простого українського люду. Нерідко за «Четьями Мінеями» вивчали грамоту та основи християнського віровчення. Цю книгу читали в сімейному колі. Великий вплив «Четьї Мінеї» мали на Тараса Шевченка. Ще в дитинстві він вечорами з великим захопленням читав ці товсті книги, від яких не міг відірватись. Це вони формували світогляд майбутнього великого поета. Його батько – Григорій Іванович Шевченко читав одну із книг «Четьї Мінеї» у своїй родині. Про це згадував Тарас Шевченко в епілозі до поеми «Гайдамаки».
У рідкісному фонді нашої бібліотеки зберігається примірник третього московського перевидання (1764 р.) цієї монументальної чотиритомної праці, подарованої нашій бібліотеці колишнім настоятелем однієї з херсонських церков протоієреєм Віктором Анипко. У цьому виданні цензура вилучила зі збірки не лише українські слова та цілі оповіді, а й перекрутила українське бачення питань релігії. Згодом московитам знадобилося вісім років, щоб виправити мову оригіналу на російську і повторно перевидати «Книгу Житій Святих».
У 2008 році до 300-літнього ювілею визначної праці Димитрія Ростовського Львівським видавництвом «Свічадо» був виданий сучасний переклад «Житій Святих». Дванадцять томів титанічної праці великого українця, перекладені українською філологинею Дарією Сироїд, доступні тепер всім бажаючим. Наша бібліотека також має цей переклад. Зі сторінок сучасного видання у вступній частині звучать настановні слова: «Подаємо… переклад Четіїх Міней сучасною українською мовою з надією, що читач сприйме як скарб нашої старовини, з якого можна зачерпнути багато невідомого та забутого…» [7, С. 8].
