Головна Книгознавча мозаїка Українські прислів'я, приказки і таке інше

Українські прислів'я, приказки і таке інше

14.11.2023 19:13

(до 200-річчя від дня народження Матвія Номиса)

17 листопада ц. р. виповнюється 200 років від дня народження  видатного українського фольклориста, етнографа, педагога, письменника Матвія Номиса (літературний псевдонім утворено від частини прізвища без закінчення, прочитаного у зворотному порядку). Його справжнє ім’я – Симонов Матвій Терентійович (17.11.1823 р., хутір Терентія Симонова (тепер с. Заріг) Лубенського повіту Полтавської губернії, нині Лубенського району Полтавської області – 26.12.1900 р., м. Лубни). Він є нащадком давньої козацької родини Симонів, батьком письменниці Надії Матвіївни Кибальчич, відомої під псевдонімом Наталка Полтавка (1857–1918 рр.), дідом поетеси Надії Костянтинівни Кибальчич (1878–1916 рр.), а також автором знаменитої праці «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (1864р.)

Матвій Номис ще немовлям втратив ліве око, що наклало відбиток на його життя і творчість. Навчався спочатку у приватних учителів, далі у Лубенській повітовій школі (1832–1835 рр.), Переяславській духовній школі (1835–1840 рр.). Закінчив філологічний факультет Київського університету Святого Володимира (1844–1848 рр.). Під час навчання у Києві зблизився із Тарасом Шевченком, Опанасом Марковичем, Пантелеймоном Кулішем і Василем Білозерським.

Працював викладачем Ніжинської, а потім Немирівської гімназії. З 1855 року був чиновником у Санкт-Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі. У цей період почав писати белетристичні твори для часописів «Основа», «Киевская старина» та для альманаху Пантелеймона Куліша «Хата». З 1873 р. працює директором гімназії у м. Лубнах, з 1877р. – голова Лубенського земства, мировий суддя та голова з’їзду мирових суддів на Лубенщині.

Упродовж усього життя збирав матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав велику кількість зразків усної народної творчості.

Був одружений з Надією Михайлівною Білозерською-Забілою, рідною сестрою Олександри Білозерської (псевдонім Ганна Барвінок). У шлюбі народилося четверо донечок: Надія, Марія, Олександра та Ганна. Похований у Лубнах на старому кладовищі (цвинтар зруйнований у 1930-х роках, нині там парк), могила загублена.

Найвідомішою працею Матвія Номиса є збірка «Українські приказки, прислів’я і таке інше». Її перше прижиттєве видання було упорядковане у 1861 році й опубліковане 1864 року у друкарні Санкт-Петербурга та зазнало суворих цензурних утисків. Більше 200 прислів’їв і приказок з нього було вилучено, на їх місці у книзі залишилися лише арабські цифри. У передмові Матвій Номис наголошує на співпраці під час укладання збірки з вітчизняним етнографом і фольклористом Опанасом Маркевичем (1822–1867рр.) та цілою низкою українських культурних діячів.

У рідкісному фонді бібліотеки зберігається  діаспорне видання цієї праці Матвія Номиса 1985р. Це перевидання знаменитої збірки 1864 р, повна авторська назва якої – «Українські приказки, прислівья и таке инше. Збірники О. Марковича и других. Спорудив М. Номис». Воно вийшло в діаспорі у видавничому фонді владики Мстислава, митрополита Української автокефальної церкви в діаспорі (Оселя святого апостола Андрія Первозванного, м. Саут-Бавид-Брук, США) з нагоди 120-річчя першого видання збірки. Надруковане за ініціативи та на кошти патріарха Мстислава, племінника Симона Петлюри.

Ця праця є своєрідною енциклопедією українського життя. На титульній сторінці подано книжковий знак «EX-LІBRIS ІГОРЯ СУХОВЕРСЬКОГО», на якому зображено українського козака, який грає на кобзі, а поруч лежать шабля і стріла. Книга має вступне слово від видавця. Основний текст складається із прислів’їв, приказок і близьких до них жанрів (каламбурів, побажань, примовок, народних прикмет, народних порівнянь, прокльонів), згрупованих у 20 розділів, та загадок з відгадками (їх нараховується 505). У кінці видання подаються покажчики та огріхи. Матеріал у збірці упорядковано за тематичним принципом. Усього до збірки увійшло понад 14,5 тисяч паремій.

Джерелами цієї пам’ятки української культури ХIХ ст. стали твори відомих вітчизняних письменників: Григорія Сковороди, Климентія Зіновієва, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Євгена Гребінки, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка та інших; низку паремій долучено з художніх текстів Тараса Шевченка. Також Матвій Номис використав тексти із науково-літературного журналу «Основа», офіційної урядової газети «Чернігівські губернські відомості» та ін., ураховано і матеріали «Граматики» українського мовознавця Олексія Павловського (1770–1826 рр.). У цьому примірнику вміщена також стаття вітчизняного вченого Михайла Возняка (1881–1954 рр.) «До історії видання Номисової збірки «Українські приказки, прислівья и таке инше» (1964 р.) з усіма опублікованими там пареміями, що були вилучені цензурою.

У радянському союзі праця Матвія Номиса була заборонена. Лише у Незалежній Україні у 1993 р. було видано антологію «Українські приказки, прислів’я і приказки і таке інше» (у серії «Літературні пам’ятки України»), що містить титульну сторінку першого прижиттєвого видання, текстову частину, а також алфавітний посторінковий покажчик опорних слів, примітки та зміст. У передмові вітчизняного вченого Михайла Пазяка (1930–1999 рр.) зазначено, що збірка Матвія Номиса [4]. Примірник цього видання також зберігається у фонді головної книгозбірні Херсонщини.

Збірка «Українські приказки, прислів’я і приказки і таке інше» Матвія Номиса є першим науковим виданням такого типу у вітчизняній етнографії. Вона і нині вважається однією з найважливіших книг українських приповідок. Свого часу видатний вітчизняний учений Михайло Грушевський у некрологічній замітці, присвяченій Матвію Номису, зазначив: «Це було перше науково зроблене видання в українській етнографії, і воно перевищило всі інші слов’янські видання приказок. Воно й досі зісталося головним виданням українських приказок, хоч далеко не обняло всього приготованого матеріалу (маса приказок не могла увійти в цей корпус з цензурних причин)» [1].


Джерела:

1.Білокінь С.І. НОМИС / С. І. Білокінь // Енциклопедія історії України: Т.7. Мл-О / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Ін-т Історії Укр. – Київ: В-во «Наук. думка», 2010. – С. 488.

2.Грушевський Михайло. Матвій Симонів (Номис) [Електронний ресурс]. –  (дата звернення 02.07.2023). – Заголовок з екрану.

3.Номис Матвій. Українські приказки, прислів’я і таке інше: зб. О. В. Марковича / Матвій Номис; Вид. фонд Владики Мстислава, Митрополита укр. автокефал. православ. церкви в діяспорі. – Саут-Бенд (Нью-Джерси, США): Оселя св. Андрія Первозванного, 1985. – Вих. дан. ориг. : СПб: В друк. Тиблена и комп. П. Куліша, 1864. –VII, 304, ХVIIс.

4.Номис Матвій. Українські приказки, прислів’я і таке інше зб. О. В. Марковича / Матвій Номис; гол. ред. М .С. Тимошик, упоряд., прим., вступ. ст. М. М. Пазяк. – Київ: Либідь, 1993. –768[25]с. – (Б-ка «Літературні пам’ятки України»).

 

Матеріал підготувала Діна Бондаренко,

головна бібліотекарка відділу рідкісних і цінних видань

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930