Українська художниця-ілюстраторка Олена Сахновська
Досліджуючи українські видання 20-30-х років ХХ ст. нашої бібліотеки, ми завжди приділяли увагу художньому оформленню книги. Проте досить часто відомості про художників обмежувалися лише їх прізвищем. І це не дивно, адже “на жаль, у жорстокому наступі на українську культуру велику їх кількість зліквідували фізично, інших покрили пилом забуття, решту запрягли до казьонного воза — “соц-реалізму”, підтявши їм творчі крила” [2; С.3]
Помітний внесок у галузі книжкової графіки цього періоду зробила Олена Борисівна Сахновська. Біографічні відомості про художницю досить скупі. Відомо, що народилася мисткиня 15 травня 1902 р. у Києві. Початкову освіту отримала у приватних жіночих гімназіях. Протягом 1921-1924 рр. навчалася в майстерні ксилографії Софії Налепинської-Бойчук, а протягом 1927-1928 рр. — в Київському художньому інституті. Входила до Асоціації революційного мистецтва України. Працювала в царині гравюри, книжкової ілюстрації, екслібриса, шрифту.
Художниця отримала визнання не лише серед українських, а й серед іноземних критиків. Її роботи експонувалися в багатьох мистецьких центрах Європи та Америки. Зокрема, в 1933 р. на міжнародній виставці дереворитів у Варшаві Сахновська отримала диплом з грошовою нагородою.
1930-1940-і роки — період натхненної і плідної праці Сахновської у книжковій графіці. Створені нею ілюстрації гармонійно доповнюють тексти літературних творів, вміло передають характер і психологію персонажів.
З великою майстерністю виконані дереворити до книги Лесі Українки “Лісова пісня” (Харків, 1930), яка зберігається і в нашій бібліотеці, є окрасою колекції україніки Гончарівки. Виконані ілюстрації наділені емоційністю та експресивністю у передачі сюжету, а також засвідчують глибоке знання Сахновською українського колориту й демонології, (наприклад, образи Мавки, Перелесника, Лісовика, Русалки). На думку І. Кейвана, гравюри Олени Борисівни своєю технікою нагадують таких майстрів графіки, як Дюрер, Гольбейн, ченці-гравери Києво-Печерської лаври.
Ілюструвала Сахновська також твори М. Гоголя, О. Копиленка, І. Микитенка, П. Панча.
На високому мистецькому рівні виконані книжкові знаки художниці. У 1934 р. вони експонувалися у Львові, того ж року коштами митців Західної України була видана книга з екслібрисами Сахновської. Через це художниця мала великі неприємності від влади, тому, рятуючись від переслідувань, була змушена виїхати до Москви. Тут, з причини погіршення зору, переходить на техніку літографії.
Під час Другої світової війни Олена Борисівна перебувала в евакуації, створювала плакати, листівки, карикатури; оформлювала театральні вистави, агітпоїзди, кімнати відпочинку.
Останнє десятиліття життя було досить складним. Доводилося тяжко працювати і водночас доглядати хвору матір, серйозні проблеми зі здоров'ям були і в самої художниці. Померла Олена Сахновська 28 березня 1958 р. у Москві.
Ось такі штрихи до біографії видатної художниці. Творча спадщина Сахновської є свідченням її великої майстерності і таланту, які за більш сприятливих умов могли б збагатити українське та світове мистецтво цілою низкою шедевральних творів.
Джерела:
1. Джерела до життєпису Олени Сахновської (листи мисткині до Стефана Таранушенка 1947-1958 років з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) / упоряд. О. В. Сторчай, Н. О. Щеколдіна ; авт. вступ. статті О. В. Сторчай. — Київ : НБУВ, 2021. — 152 с.
2. Кейван І. Сахновська — майстер деревориту // Нове життя. Philadelfia, 1968. — №5. — С. 3-4.
3. Українка Л. Лісова пісня : драма-феєрія : в 3-х діях / Леся Українка ; вступ. ст. Б. Якутського ; дереворити О. Сахновської. — Харків ; Київ : Державне видавництво України, 1930. — 118 с.
