Прижиттєві видання праць Катерини Грушевської з рідкісного фонду бібліотеки
Серед колекції українських видань 1920-30-х років нашої бібліотеки особливе місце належить книзі
«Українські народні думи» (Київ, 1927), що була упорядкована Катериною Грушевською (1900-1943). Цю працю свого часу академік В. Перетц назвав найбільшою науковою подією останніх десяти років. Навіть зараз книга залишається найповнішим і найґрунтовнішим науковим виданням українського героїчного епосу.
Планувалося, що корпус українських дум вийде у 6 томах. У першому і другому томі були вміщені тексти і варіанти дум з великим науковим апаратом. У третьому томі мали бути опубліковані музичні записи дум, які підготував Ф. Колесса; четвертий том містив би кобзарські пародії на думи, а також тексти, автентичність яких не доведена. П’ятий і шостий том планувалося присвятити дослідженню літературних паралелей і з’ясуванню основних мотивів поезії народних дум. Науковий задум надзвичайно тішив Михайла Грушевського, який вважав, що «здійснений корпус стане дійсно невмирущою окрасою нашої науки – великим атракціоном української культури в очах слов’янського і західного світу» [1; С. 123]. Проте, на жаль, вдалося реалізувати видання лише перших двох томів.
За справу корпусного видання текстів дум Катерина Грушевська взялася у 24-річному віці. Для молодої науковиці це було досить складне випробовування, оскільки на той час були відсутні аналоги подібних видань, потрібно було розробити теоретичні аспекти «думознавства» та ефективну координацію зусиль науковців і аматорів у пошуку дум.
Були опрацьовані джерела текстів дум: друковані видання, рукописні тексти з архівів і приватних зібрань дослідників народної поезії, а також записи текстів дум від кобзарів і лірників.
Результатом опрацювання цього великого масиву матеріалу стала публікація дум у двох томах, у які увійшли 33 твори (274 варіанти).
У перший том корпусу українських народних дум, один з примірників якого зберігається і у нашому відділі, увійшло 13 текстів дум (117 варіантів): «Невільники», «Плач невільника», «Іван Богуславець», «Маруся Богуславка», «Сокіл», «Кішка Самійло», «Олексій Попович», «Буря на морі», «Розмова Дніпра з Дунаєм», «Утеча трьох братів з Азова», «Три брати самарські», «Смерть козака на долині Кодимі», «Плач Зозулі». Кожна дума супроводжується коротким вступом із реєстром усіх надрукованих варіантів тексту у хронологічному порядку їх запису. У книзі також розміщена вступна наукова розвідка К. Грушевської «Збирання і видавання дум в ХІХ і в початках ХХ віку».
Катерина Михайлівна порушила питання виникнення поняття «дума», зробила огляд відомих їй думознавчих розвідок, проаналізувала процес збирання і публікації текстів дум, розкрила методи записування, приділила увагу долі кобзарів і лірників. Гармонійним доповненням книги стали портрети кобзарів роботи художника Опанаса Сластіона, фотографії окремих кобзарів і лірників.
За цю ґрунтовну наукову працю Катерину Грушевську було обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Символічний цінний подарунок зробив і художник О. Сластіон – передав Комісії історичної пісенності (культурно-історичній комісії ВУАН) бандуру кобзаря Баря.
Катерина Грушевська також була редакторкою наукового щорічника «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» (1926-1929). У нашому відділі зберігається примірник за 1928 рік (випуск 2-3). За структурою часопис складався з двох частин: «Розвідки й замітки», «Критика й бібліографія». У першому розділі публікувалися наукові дослідження, у другому – огляди нових як українських, так й іноземних праць. Навколо журналу згуртувалися талановиті вчені. Однак саме К. Грушевська була найбільш продуктивним автором. Так за період існування журналу вона надрукувала 15 статей, 16 рецензій, 3 програми-питальники.
На жаль, доля Катерини Михайлівни склалася типово трагічно – як і більшість представників української інтелігенції вона була репресована, засуджена до 8 років позбавлення волі. Для Грушевської, яка з дитинства хворіла на туберкульоз, це був смертний вирок. Видатної вченої, «професорівни» не стало 30 березня 1943 р., вона прожила лише 43 роки.
