Праці Михайла Грушевського з фонду бібліотеки
Визначне місце в історії української науки і культури кінця ХIХ-початку ХIХ століття посідає Михайло Грушевський – видатний учений, енциклопедист, історик, письменник, викладач, державний та громадський діяч. Походженням він зі священичих родин – Груш-Грушевських і Опуцкевичів-Оппокових. 29 вересня ц. р. виповнюється 155 років з дня його народження.
Михайло Грушевський був обраний першим Президентом Української Народної Республіки (29 квітня 1918 р.). Особисто брав участь у створенні Конституції незалежної УНР, що була прийнята 29 квітня 1918 року. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (1923 р.) та АН СРСР (1929 р.), багаторічний голова наукового товариства імені Шевченка у Львові (1897-1913 рр.) Автор більше 2000 наукових праць з історії, соціології, літератури, етнографії та фольклору.
У радянські часи (1931) академік був заарештований і звинувачений в контрреволюційній діяльності, організації неіснуючого «Українського національного центру». Хоча вину Михайла Грушевського не було доведено, академік був загрозою для радянської влади. Його ім’я замовчувалося. Всі його наукові праці, навіть раннього періоду, були заборонені. Їх не вивчали та не перевидавали. У бібліотеках примірники праць відомого науковця вилучалися та знищувалися, або зберігалися лише у закритому фонді. Можливо тому всі прижиттєві книги автора, що знаходяться у рідкісному фонді ХОУНБ імені Олеся Гончара, мають службові написи: «Оставить в закрытом пользовании…», «Изъять как идеологически вредную…», «В закрытый фонд...».
Можна відзначити, що роботи видатного українського академіка мають не лише історичну і наукову цінність, але й становлять інтерес як бібліографічна рідкість.
«Нарис історії українського народу» російською мовою, що вийшов в Санкт-Петербурзі в 1904 році, знайомить з тисячолітньою історією українського народу.
«Ілюстрована історія українського народу», 1913 року видання, має не тільки наукову, а й художню цінність. У ній подано велику кількість ілюстративного матеріалу (старовинні гравюри, карти, малюнки, портрети та ін.).
Два видання періоду Української революції 1917-1921 років – «З політичного життя старої України» і «Всесвітня історія в короткому огляді (ч. 3)» будуть цікаві не лише науковцям, історикам і політикам, але й стануть в нагоді широкому колу читачів.
«Історія української літератури» (томи 4,5 1925р., 1926 р видання) знайомить з релігійними щедрівками, колядками, легендами, віршами, старанно зібраними автором, а також з культурними і літературними течіями в Україні з 1589 по 1619 рр.
«Історія України-Руси» (томи 1,8,9) – головна праця автора, що увійшла до скарбниці світової історіографії, була написана упродовж 38 років на великому документальному матеріалі архівів України, Польщі, Росії, Туреччини і Швеції.
Питанням вивчення історії України присвячено також збірку «Чернігів і північне Лівобережжя», яка вийшла друком у 1928 році.
У тексті другого львівського перевидання «Історії України-Руси» (т. 1), випущеного коштом автора в друкарні НТШ у 1904 році, – численні правки чорним чорнилом. Можна припустити, що вони зроблені рукою або самого автора, або редактора.
В бібліотеці також зберігається ряд праць великого вченого, які були опубліковані на сторінках «Літературно-наукового вісника», засновником якого був сам Михайло Грушевський.
В бібліотеці також є роботи Грушевського, що побачили світ завдяки українській діаспорі Америки та Канади. Це друге видання праці «З історії релігійної думки на Україні». Воно вийшло у 1962 році за редакцією Дмитра Куликовського з Мюнхена на кошти мецената Михайла Козака з Торонто при підтримці Українського об’єднання євангелістів у Північній Америці. Збірка розкриває обставини релігійного життя в Україні, починаючи з глибокої старовини і завершуючи ХIХ ст.
Становить інтерес і сучасне перевидання художніх творів Михайла Грушевського «Із літературної спадщини» [4], частина з яких мають автобіографічну основу. Як зазначали тогочасні критики, це було перше наукове видання «досі невідомих поезій і белетристики молодого письменника». Воно було надруковане в Йью-Йорку за сприяння трьох установ – Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Української вільної академії наук у США та Українського історичного товариства. Відомо, що свій шлях Михайло Грушевський починав як письменник. На жаль, чимало його літературних текстів не друкувалися.
Ще одним виданням, надрукованим українською діаспорою, є збірка «Михайло Грушевський у 110 роковини народження 1876-1976» [10]. До книги ввійшли статті, спогади, документи й коментарі вчених української діаспори – Миколи Андрусяка, Богдана Романенчука, Пантелеймона Коваліва, Василя Модрич-Вергана, Миколи Чировського, Матвія Стахіва, присвячені ювілею дослідника. У них висвітлюється діяльність Михайла Грушевського в еміграції.
Усе своє життя Грушевський був вірним патріотом України. Змінювалися його погляди, але любов до свого народу та історичної істини завжди були вирішальними в його політичній діяльності та науковій творчості. Відомий вчений Іван Кри’пякевич, учень Михайла Грушевського, оцінюючи заслуги свого славнозвісного вчителя, зазначав: «…Грушевський писав не тільки історичні праці, але й сам…робив історію, він був творцем українського життя» [12].
