Палеотипи – стародруки першої половини ХVІ століття
Палеотипи – (від грец. Palaios – давній і typos – відбиток, друк) – друковані видання першої половини ХVІ ст., з 1501 по 1550 р. включно.
На відміну від інкунабул, палеотипам досить складно дати загальну характеристику. Це пов’язано з тим, що друкарі прагли зробити свою продукцію оригінальною, щоб вона відрізнялася від книг інших типографій. Видавці експериментували з форматами книг, шрифтами, художнім оформленням. Урізноманітнився і зміст книг – з’явилися медичні, географічні, астрономічні, математичні, архітектурні трактати, художні твори.
Саме в період з кінця ХV ст. до середини ХVІ ст. друкована книга зазнала кардинальних змін. Зменшився розмір книги від фоліанта (висота сторінки від 35 см і більше) до розміру ін-октаво (висота сторінки до 25 см). Усталилася посторінкова пагінація й використання розділових знаків.
Для оздоблення текстових форм на титулах використовували виливні декоративні лінійки, віньєтки – орнаментальні широкі смуги, які обрамлювали титульні композиції. Скажімо, у книзі Дж. Боккаччо «Про знаменитих жінок» (Севілья, 1528) на повний формат титульного аркуша зверстана орнаментально-декоративна бордюрна рамка, посередині якої розміщені чотири ксилографії, які розкривають зміст деяких новел. Пізніше друкарі почали виконувати тільки шрифтові титульні аркуші з іменем автора, назвою видання, видавничою маркою, роком і місцем видання. Великі графічні зображення, якими зазвичай прикрашали титул, поступово перейшли на ліву сторінку титульного розгорту – на фронтиспіс, який у ХVІ ст. став окремим структурним елементом книги. На фронтиспісі могли бути розміщені портрет автора твору чи замовника видання, зображення головного героя книги або ксилографічні ілюстрації, які відображали ідею твору, його найважливішу сцену.
В період друків-палеотипів відбувається зміна шрифтової графіки. Спостерігається поступовий перехід від готичних шрифтів до антикви – «малюнок набірного шрифту латинської алфавітної системи, в основу якого покладені графічні форми написів античної епохи» [1, С. 80]. Активний розвиток книгодрукування сприяв вдосконаленню шрифтової графіки видань залежно від функціонального призначення книги: для читання у побуті, навчальні, науково-популярні та ін.
У перші десятиліття ХVI ст. в художньому оформленні книг популярністю користувалася ксилографія (гравюра не дереві). Це було пов’язано з тим, що технологія високого друку дозволяла друкувати з однієї складеної форми текст і ксилографічні ілюстрації одночасно. На дереві гравіювали ілюстрації та художнє оздоблення для церковнослужбових і світських книг, а також діаграми, схеми та креслення для навчальних і наукових видань.
Коментарі