Листівка з минулого

Бібліотекар – це не фах, це – діагноз. А у випадку, коли ти ще й працюєш з раритетними фондами, це – подвійний діагноз. Бо майже кожну річ, яка потрапляє в поле твого зору, будь то книга, листівка, або навіть клаптик паперу, ти здатен розглядати майже як особливу прикмету часу. Але ж так воно і є. Бо будь-яка знахідка має свою історію. За нею стоїть чиясь доля, а іноді – ціла епоха. А ще в неї своя неповторна енергетика – аура минулого часу.

Нещодавно колега з книгосховища принесла до нас листівку. Скоріше за все вона випала просто додолу з якоїсь підшивки старих газет чи журналів. Адже знайшлась ця поштова картка саме там, де зберігається газетно-журнальний фонд. Датована листівка 1946 роком. Автор сюжету художньої композиції на ній – російський художник Петро Мальцев. У верхній частині лицевої сторони листівки зображений орден Михайла Кутузова в обрамленні гілок лавру. Гірлянда з лавру додатково декорована символами військової епохи – гарматою, схрещеними шаблями та вістрям багнетів. В нижній частині листівки – зображення фрагменту атаки за участю різних родів військ: піхоти, танкових військ та авіації. На звороті поштової картки назва серії «За нашу Советскую Родину!». Надрукована вона була Військовим видавництвом НКО.

Подібних листівок чимало було випущено в роки Другої світової війни. У воєнний час вони друкувалися на папері поганої якості – обгортковому, або просто на картоні. Та не це було тоді актуальним. Перш за все такі листівки створювали для підтримки морального та бойового духу наших співвітчизників у гарячу воєнну пору. Як бачимо, продовжували вони виходити і в перший рік вже повоєнного часу.

На звороті знайденого примірника напис (стилістику та орфографію тексту збережено): «Москва 25.7.46 года. Здравствуй, моя дорогая дочурка Леночка! Вот видиш, что ты уже поступаеш не хорошо, что сразу не преучаеш себя к окуратности. Получила письмо нужно сразу ответить. Я думаю, что у тебя делов ни больше чем у меня. Ты доченька, мне хочеш доказать, что учеба вещ тяжелая, а я тебе говорю, что жизнь гораздо тяжелее, а потому, чтобы легче жилось, нужно учиться. Я вижу, что мама тебя балует, сшила тебе платье, а это значит, что она тебя любит, так постарайся ей ответить той же любовью. Привет бабушки, дедуси, мамочки и Сашуни. Досвидание. Целую крепко. Твой Папа».

Немає сенсу детально аналізувати короткий зміст послання. Вражає те, що декількома, на перший погляд незначними, реченнями занотована майже ціла картина буття того часу – і важке матеріальне становище у повоєнній країні («…мама балует…, сшила платье…»), і те, як важко доводиться працювати («…жизнь гораздо тяжелее…»). А ще важливо й те, що написані рядки пройняті любов’ю до тих, кому адресовані.

На жаль, конверт не зберігся. Тому ми не маємо змоги встановити ані прізвища адресанта, ані точного місця мешкання адресата. Можна тільки припустити, що невідомий татко працював на відбудові повоєнної Москви. У 1946 році стартувала 4 п’ятирічка, результатом якої був небачений економічний прорив. СРСР вдалося не тільки досягти передвоєнного рівня виробництва, а навіть перевершити його.
Ймовірно, що вже немає в живих тих, чиє життя розмашистим розчерком пера мимоволі відбилося в цій поштовій карточці. Та в ній не тільки занотовані миттєвості життя окремої родини, а й відображено портрет певної епохи та доля цілого покоління. Тож, для нас це не просто листівка. Це дійсно пам’ятка часу.

Ольга Сак