Головна Книгознавча мозаїка Гортаючи пожовклі сторінки...

Гортаючи пожовклі сторінки...

01.09.2013

З фонду журналів:

«…Cкільки довгих років життя старанного вивчення вилиті тут у дрібних друкарських шрифтах і стиснуті в тісному просторі…». Це висловлювання Адама Сміта про книги певною мірою можна віднести не тільки до них, а й взагалі до всієї друкарської продукції минулого, зокрема – журналів. Пожовклі сторінки часописів понад столітньої давнини привертають увагу багатьох дослідників. Вивчаємо їх і ми – бібліотекарі, бо періодика – це невичерпне джерело для дослідження минулого будь-якої країни, її історії, культури, звичаїв. Чимало цікавого можна дізнатись зі сторінок старовинних журналів і про минувщину нашого краю – Херсонщини. Так, в невеличкому уривку зі статті В.В.Данилова «На Южном Буге» в журналі «Исторический вестник»[1] чудовою поетичною мовою розповідається про смерть молодого чумака в херсонських степах.

«...Януш в солдатской шинели наопашку, в широкой соломенной шляпе, босиком сидел у костра, как живая сказка прошлого.
– А что, диду, вы бывали где-нибудь далеко от своего села?
– Бывал, пане. Когда-то в Одессу чумаком ходил. Тогда еще не было "зализницы", только волами ездили...
– Случалось ли, диду, что чумаки умирали в дороге?
– Было и это. Вот только забыл имя села в Херсонщине, около которого умер из нашей валки чумак Левко Покиньбороденко. Ну, и чумак был! Бывало, как на него глядишь, так сам словно в гору растешь: такой был красивый! В дороге Бог ему пригоду послал: заболел Левко и умер. Дошли мы до этого села – вот ведь забыл его прозвание – дошли до села, сделали там Левку труну из дубовых досок, разорвали несколько мешков с солью, выкинули ее, завернули Левка в рогожи и положили в труну. Ну, думаем, где его ховать? Собрали раду, спорим меж собою. Стоит тут наш атаман Олекса Рыцер, – лет семьдесят он в Одессу ходил, все обычаи знал:"Не гаразд, – говорит Олекса, – хоронить Левка Покиньбороденка в селе на кладбище. Парубок он был молодой, на свете жил мало и славы себе не раздобыл, а теперь уже конец. Так сотворим мы ему славу. Поховаем его за селом, где три дороги сходятся. Поставим высокий крест на его могиле, чтобы шли чумаки и крест издалека видели. И пройдут чумаки, и прочитают литеры на кресте, что поховали тут чумаки своего товарища Левка Покиньбороденка, перекрестятся и помянут его в дороге. И будет Левку слава по всему шляху от Немирова до Одессы!" Вот как говорил Олекса Рыцер. Так и сделали. Срубили Левку высокий, высокий крест и написали на нем литеры. Потом позвали из села попа, стали хоронить Левка. Тут пришли из села жинки и дивчата и начали тужить над Левком. Жинки голосят:"Сыну мой, мой соловейко, мой цветочек! Да куда ты от меня убираешься, да куда ты споряжаешься?" А дивчата плачут:"Братику, мой голубчику! Да чего твоя новая хата тесная да невидная? Что в нее ни солнце не греет, ни месяц не светит?" Всякая тужила по-своему. А потом, когда похоронили Левка, одна жинка вышла и сказала:"Когда приедете, чумаченьки, домой, то скажите матусе покойного, чтоб не плакала по сыне, потому что мы его оплакали тут за сына родного". Потом за нею выходит дивчина и тоже говорит:"Скажите сестрице покойного, что оплакали мы ее брата за нее, пусть больше не плачет". Вот как хорошо похоронили Левка.
– А с тех пор, диду, как чумаки перестали ходить, вы бывали в других местах?
– Нет, далеко не ходил. Только в Браилов хожу на прощу, потому что там монастырь есть. Пойду, панихидку отслужу, потом пойду в костел свечечку поставить.
– Как, в костел тоже ходите молиться?
– А так, пане. Как-то должна наша молитва до Бога дойти - хоть так, а хоть так...»

Здавалося б, всього декілька речень, але як багато можна довідатись про обрядову культуру українського села. Тож вивчення і опрацювання періодики – одна з важливих та постійних складових нашої роботи. Сподіваємось, що цікаві знахідки стануть в нагоді не тільки нашим читачам і краєзнавцям-дослідникам, а й широкому віртуальному загалу.

Джерела:

1. Данилов В.В. На Южном Буге//Исторический вестник. – 1912, №6. – с. 958-971.
Іл.: Костянтин Трутовський «Чумак»

11.10.2026
 
Той, хто повернув нам минуле. 140 років від дня народження Івана Крип’якевича
14.07.2026
 
Володар, що утвердив державу. 825 років від дня народження Данила Романовича
14.05.2026
 
Жива історія у слові: 135 років з часу першої публікації повісті Михайла Старицького «Облога Буші»
19.04.2026
 
Намисто української душі: в Івано-Франківську відбулася творча майстерка для херсонців
27.03.2026
 
Витоки книжної України. 950 років з часу написання «Ізборника Святослава» 1076 року
17.03.2026
 
Слово, що кликало до волі: 185 років з часу видання поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки»
18.02.2026
 
Феномен Володимира Винниченка – політика, письменника, людини свободи та суперечностей
27.01.2026
 
Забутий автор пісні «Ой, у лузі червона калина» (до 145-річчя від дня народження Степана Чарнецького)
16.01.2026
 
Місія – вижити (100 років від дня народження легендарної зв’язкової УПА Марії Савчин)
03.01.2026
 
Дзеркало незручних істин: до 150-річчя з часу написання Панасом Мирним роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Календар подій

   1234
5678910 11
12131415161718
19202122232425
262728293031