Церковний енциклопедист
Невтомний трудолюб, церковний енциклопедист, агіограф-богослов, блискучий проповідник, подвижник української культури і науки в Україні та Росії ХVIII ст., високоморальна духовна людина – це все про нього – Святого Митрополита Димитрія Ростовського (в миру Данило Савича Туптала) (1651-1709).
Народився Данило 11 грудня року 1651-го в глибоко побожній та благочестивій родині. Батько – Сава Туптало – сотник козацький Макаріївської сотні Київського полку, був людиною заможною, шляхетного роду, мав свого родового герба. Тож, не дивно, що син його Данило успадкував і набожність, і шляхетну вдачу у всіх сенсах. Був доброчинним, порядним, розумним та мудрим не по літах, любив вірші та красномовство. Не минули марно й роки навчання в Києво-Братській колегії, яка згодом стала Києво-Могилянською академією, хоча і навчався він там лише три роки (1662-1665).
Спокійна вдача юнака, глибока набожність і схильність до богословських наук привели його до чернецтва. Після постригу в ченці він став Димитрієм і вступив у число братії Кирилівського монастиря в Києві. Чернець Димитрій був сильно охочий до вчення та книжок і старанним навчанням майже самотужки набув собі високу освіту. Він володів слов'янською, грецькою, латинською, єврейською і польською мовами. Митрополит Іларіон УАПЦ (світське ім’я Іван Огієнко) відзначав його любов до книжок та освіченості взагалі.
Старанність і наполегливість у навчанні молодого ченця та людська порядність разом із великою набожністю не залишилися непоміченими вищим духовенством, і Димитрій був висвячений в ієреї. Так і розпочалася богоугодна служба Димитрія Туптала.
Архієпископ Лазар Баранович запросив молодого монаха до себе в Чернігів в якості проповідника, бо вчене духовенство було потрібним Українській церкві. Роки служби в Чернігові, а згодом у м. Слуцьку в Спаському монастирі, а потім в Батурині проповідником гетьмана Івана Самойловича – це не тільки період набуття досвіду, а ще й невпинного навчання.
Де б не був о. Димитрій, у вільний від служби та молитов час він цілком поринав у книжковий світ монастирських бібліотек та церковних архівів. Дар письменництва, дарований Богом, помножений на старанну працю вкупі із невгасимою жагою знань, вилився в перший письменницький труд ієромонаха Димитрія на 48 аркушах – «Чуда Пресвятої і Преблагословенної Діви Марії…». Робота була надрукована Новгород-Сіверською друкарнею у 1677 році.
Іван Огієнко відзначав, що ця книжка «звернула увагу всіх на її талановитого молодого автора… Це був поважний богословський твір, ясною простою мовою писаний» [9, C. 256]. Згодом ця праця була доповнена о. Димитрієм і під назвою «Руно Орошенноє» вийшла у 1780 році. А взагалі цей твір витримав більше восьми перевидань.
Перу святителя належить близько 20 томів творів, які умовно можна поділити на догматичні, історичні, духовно-моральні та поетичні. Та головною працею його буття були «Житія Святих», т. зв. «Четьї-Мінеї», робота над якими тривала майже 20 років (1684-1705).
Розпочав він працювати над «Житіям Святих» ще в Києві, куди перебрався з Батурина в 1683 році. І потім, на яких би церковних посадах не знаходився Димитрій Туптало – архімандрита Чернігівського Успенського Єлецького монастиря (1697), Спаського монастиря у Новгород-Сіверському (1698), митрополита Ростовського (1702), праця над книгою «Житій Святих» не переривалася. Не переривалася і його духовна робота над собою, широка проповідницька діяльність, робота з паствою.
Як відмічав Іван Огієнко, в одному зі своїх послань митрополит заявив: «Я прийшов до вас не собі догоджати, але навчати непорядних, потішати слабодухих, заступатися за немічних, добрих любити, злих милостиво карати, старатися про користь для всіх, шукати для всіх спасіння, за всіх молитися» [9, C. 293].
Робота над книгою «Житій Святих» співпала з доволі складним періодом в релігійному житті України та й взагалі в її політичному становищі того часу – доби «Руїни». Політична залежність України від Московії відбилася і на церковному житті. Адміністративне підпорядкування вищій духовній владі Московського патріарха замість Константинопольського не сприяло українській самостійності. Звісно, це спричиняло постійні обмеження в київському книгодрукуванні.
Перепони московської цензури все ж були подолані, і свято в українському духовному житті таки настало. В 1689 році побачив світ перший том «Житій Святих» Димитрія Ростовського. Літургійний церковний рік починався з 1-го вересня, а закінчувався серпнем. Тож, так і укладав митрополит свої Мінеї. Тому до першого тому увійшли місяці: вересень, жовтень і листопад. Сучасники вважали цю книгу великим досягненням української духовної культури.
Другий том вийшов друком зі стін лаврської друкарні в 1695 році, третій – у 1700 році. А четвертий том Міней був писаний в м. Ростові, коли о. Димитрій був вже митрополитом Ростовським. Останній том увінчав двадцятирічну працю святителя, а народ отримав книгу, «на якій мусило виховуватись усе монашество, усе духовенство, усі набожні люди» [9, C. 283].
«Житія Святих» складені на основі численних російських, українських, польських, слов’янських і західно-європейських джерел. Писані вони церковнослов’янською мовою, яка перемежувалася з живими українськими словами, ясними для простих людей. Певне, тому і стали «Житія…» найбільш читаною і шанованою книжкою того часу. Активний попит на це видання змусив церковних видавців надрукувати повторний наклад. І протягом 1711-1718 рр. Києво-Печерська друкарня вдруге перевидала книгу. Пізніші перевидання вже були здійснені в Московії.
Майже десять років точилася боротьба за мову «Житій Святих». Синод наполягав на тому, щоб виправити видання, аби тільки мова і наголоси були російськими, а не українськими. В українській культурі настали важкі часи. Печерська друкарня після пожежі 1718 року більше не друкувала книжок українською мовою. Все перероблювалося на російське. Майже вісім років пішло у московських видавців на виправлення мови «Житій Святих» за наказом Св. Синода, і з 1759 року цей фундаментальний труд почав перевидаватися лише російською церковнослов’янською мовою.
Наша бібліотека має неповний комплект московського передруку «Житій…» за 1764 рік. Як свідчить передмова до однієї з міней за червень, «Книга житий святых на три месяца четвертым, еже есть июний, июлий и август, тщательнее и вернее прежде напечатанных во Святой великой чудотворной Киево-Печерской Лавре в лето рождества по плоти Бога Слова 1684 и 1711, напечатаема третьим тиснением в царствующем великом граде Москве в лето 800 от сотворения Мира 7272, 800 рождества по плоти Бога Слова 1764, индикта 12, месяца июня» [4, C. 1].
Чотири фоліанти в шкіряних оправах брунастого кольору, оздоблених орнаментальними рамками сліпого тиснення, були подаровані бібліотеці колишнім настоятелем однієї з херсонських церков протоієреєм Віктором Анипком в 2003 році. На жаль, це не повний комплект міней. Відсутні зимові місяці «Житій…», а також частини за липень, серпень і вересень.
Час не пожалів книги, лишив на сторінках глибокі сліди. Дошки, поволочені шкірою, та й самі книжкові блоки фоліантів пошкоджені шкідниками. Значне забруднення кутків аркушів, численні плями від вологи та воску, сліди непрофесійної реставрації розірваних аркушів у вигляді наклейок сучасного паперу свідчать про активне використання книжок.
З суто художнього боку мінеї видані досить скромно, без кіноварі та особливих прикрас. Сторінки у лінійних рамках. Із виливних прикрас – рамки на титулі та звороті титулу, буквиці, сюжетно-орнаментальні заставки титульних аркушів («Св. Трійця», «Вседержитель», «Богородиця» тощо) та деінде орнаментальні заставки і кінцівки рослинного характеру.
І хоча текст нашого видання «Житій…» надрукований мовою з російськими наголосами, та ще й нібито «тщательнее и вернее», як зазначено в передмові, благочестиве слово самого Святителя, долаючи кордони часу і простору, залишається навіки з вірянами.
Сучасність подарувала нам можливість ознайомитись зі справжнім скарбом української агіографії, долучитись до твору великого проповідника. До 300-літнього ювілею визначного труда Святителя Димитрія Ростовського Львівським видавництвом «Свічадо» був виданий сучасний переклад «Житій Святих». Дванадцять томів титанічної праці великого українця, перекладені Дарією Сироїд, доступні тепер широкому колу читачів.
11 грудня цьогоріч минає 345 років від дня народження самого Святителя Димитрія Ростовського (Данила Туптала). У відділі рідкісних і цінних видань до цієї визначної дати організовано книжкову виставку «Проповідник слова божого», на якій представлені як труди самого Святителя, так і література про нього.
Запрошуємо своїх віртуальних і реальних читачів до перегляду!
Джерела:
1. Димитрий Ростовский (Туптало Данило Савич). Книга Житий Святых: …октябрь /Димитрий Ростовский. – [третье тиснение]. – Москва: [Тип. Св. Синода], [1764]. – 135-253 л. – Церковносл. яз.
2. Димитрий Ростовский (Туптало Данило Савич). Книга Житий Святых: …ноябрь /Димитрий Ростовский. – [третье тиснение]. – Москва: [Тип. Св. Синода], [1764]. – 254-449, 9 л. – Церковносл. яз.
3. Димитрий Ростовский (Туптало Данило Савич). Книга Житий Святых: …март, апрель, май /Димитрий Ростовский. – [третье тиснение]. – Москва: [Тип. Св. Синода], [1764]. – 480, 3 л. – Церковносл. яз.
4. Димитрий Ростовский (Туптало Данило Савич). Книга Житий Святых: …июнь /Димитрий Ростовский. – [третье тиснение]. – Москва: [Тип. Св. Синода], [1764]. – 201 л. – Церковносл. яз.
5. Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI-XVIII ст. / Я. П. Запаско; відп. ред. П. М. Жолтковський, ред. Л.С.Федоришин; худож. ред. Н. М. Чишко; худож. Г. В. Кучабський; тех. ред. Т. В. Саранюк. – Львів: Вид-во Львів. універ.-ту, 1971. – 310 с.
6. Кагамлик С. Р. Світло духовності і культури: з історії Києво-Печерської лаври XVII-XVIII ст.: [духов. спадок Печер. обителі: «Золотий вік»] / С. Р. Кагамлик ; голов. ред. Н. І. Слюсаренко. – Київ : Наш час, 2008. – 326, [1] с. : ілюстр., [8] арк. кольор. фотоілюстр.
7. Книга і друкарство на Україні / О. І. Дей [та ін.]; за ред. П. М. Попова; АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильского, Держ. публ. б-ка УРСР. – Київ: Наук. думка, 1964. – 313, [2] с., [6] л. іл.
8. Лазаревский А. Документальные сведения о Савве Туптале и его роде // Киевская старина: ежемес. ист. журн.: год 1-й, Т.3, июль. – 1882. – Киев: тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1882. – С. 382-384
9. Огієнко І. Святий Димитрій Туптало /І. Огієнко // Життєписи великих Українцiв / (митр.) Іларіон; ред.: В. Мусієнко, Т. Янголь; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису, прим. М. Тимошик. – Київ: Либідь, 1999. – С. 242-351.
10. Тітов Ф. І. Матеріали для історії книжкової справи на Вкраїні в XVI-XVIII вв.: всезбірка передм. до укр. стародруків / Ф.І.Тітов. – Київ : 3 друк. Укр. Акад. Наук, 1924. – 318 с. – (Українська академія наук. Збірник історико-філологічного відділу ; №17). – Текст укр., рос., старослов.
11. Туптало Дмитро. Житія Святих (Четьї Мінеї): у 12 т., Т. 1-11 / Дмитро Туптало ; богослов. ред. Т. Шманько ; худож. оформ. С. Бурак. – Львів: Свічадо, 2008 – 2013.
12. Туптало Димитрій Ростовський св. // Енциклопедія Українознавства. Словникова частина: [в 9 т.] / Наук. т-во ім. Шевченка ; голов. ред. Володимир Кубійович ; заст. гол. ред. Микола Глобенко. – Париж; Нью Йорк : Молоде Життя, 1955. – Т. 9: [Тимофєєв-Хмельницький] / редкол.: А. Жуковський [та ін.]. – 1980. – С. 3279