Рік видання невідомий...

Чи багато людині потрібно для щастя? В кожного своє уявлення про нього. Нам, наприклад, достатньо й однієї книжкової диковинки, що потрапляє до рук. Адже це завжди захоплюючий світ відкриття нового. На наш погляд, немає більшої насолоди, ніж дослідження історії наших артефактів

З цього приводу можна розповісти про малоформатний Молитвослов, розміром 7х11cм., подарований нам відомою херсонською журналісткою Іриною Євстафьєвою. Він належав колись родині Кравченків із села Пролетарка (колишнє с. Чебурда) Цюрупинського району Херсонської області. Як він потрапив до родини, залишається лише здогадуватись. Давно вже відійшли у вічність ті, хто безпосередньо користувався цією книжицею та могли щось про неї розповісти. Час повною мірою залишив на ньому свої відбитки у вигляді плям, відсутніх сторінок, іржі на металевій палітурці, напівзотлілого корінця із оксамиту та нерозбірливих написів зеленим олівцем на звороті обкладинки. Серед написів чітко проглядає лише один – «1937 года…». Епохальна та доволі красномовна дата. Можливо, цей Молитвослов колись належав тому, хто постраждав в роки репресій та був засланий до Сибіру. І можливо саме з Сибіру до південного села потрапила ця книжечка. Хто зна? На це питання ми вже відповіді не отримаємо.

Довелось провести маленьке дослідження, щоб встановити місце та рік видання, оскільки подарований примірник не мав ані титулу, ні останніх сторінок. Відмінною особливістю подарованого Молитвослова була металева палітурка із зображенням святих. Така собі справжня ікона-обкладинка. На передній палітурній кришці конгревом тиснене зображення Преподобного Серафима Саровського на тлі Саровського монастиря, а на задній – Святителя Феодосія Архієпископа Чернігівського.

Ретельний перегляд букіністичних сайтів показав, що на початку ХХ ст. було не рідкістю виготовлення ікон із жерсті та навіть обкладинок для православних молитвословів і поминальників. Великої художньої цінності вони не мали, але як культурні пам’ятки певного історичного періоду досить цікаві та показові. Звичайно, за такий короткий відрізок часу ми не спромоглись виявити точно ні майстра-виготовителя, ані саму майстерню, яка займалася випуском подібних палітурок. Можна лише припустити, що металева палітурка могла бути виготовленою на заводі холодного штампування, що належав московському акціонерному товариству «В.В.Бонакер». Саме він на той час спеціалізувався на виробництві ікон та інших предметів із жерсті.

Ретельно обстежуючи подарований примірник, вдалось встановити, що шрифтова гарнітура та набірна гарнітура декоративних бордюрів, що прикрашають його, повністю ідентична шрифтам та декору наявних в мережі аналогічних букіністичних видань, які були випущені Московською Синодальною типографією на початку ХХ століття. Це дає підставу припустити, що наш примірник також вийшов друком саме з цієї типографії.

Що стосується року видання, то хронологічні межі можна окреслити 1905-1914 рр. Це частково підтверджується як змістом Молитвослову, так і якістю паперу, на якому він був надрукований. Тексти молитов однозначно несуть на собі чіткий відбиток часу. Так, в Літургії святого Іоанна Золотоустого згадується останній російський імператор Микола ІІ (1868-1918) зі своїм сімейством, в тому числі – цесаревичем Олексієм (1904-1918). При порівнянні стилістики й орфографії текстів молитвослова з текстами аналогічних видань пізнішого періоду, чітко видно відмінності, характерні саме для вищеозначеного хронологічного періоду.

Бурхливі події початку ХХ ст. в Російській імперії – першої російської революції 1905 – 1907 рр., реформ 1908 – 1914 рр., першої світової війни 1914 – 1917 рр. – не могли не відбитись на видавничій діяльності друкарень і різних установ, а також поліграфічній промисловості взагалі. Скорочення виробництва паперу за нестатком сировини було характерним на той час. Тому папір, на якому надрукований Молитвослов, відрізняється поганою якістю – дешевий та тонкий, так названий – газетний. На такому зазвичай друкували журнали, газети та масові видання. Кишеньковий формат нашого примірника, а також металева палітурка наводять на думку, що подібним молитвословом можна було користуватись усюди, навіть на фронті.

Кожного разу, коли починаєш ідентифікувати невідомі видання, виникає купа питань – кому вони могли належати, ким, коли та для кого були створені, які матеріали були використані при виготовленні тощо. Книги минулого часу взагалі особливі. Це наші пам’ятки історії та культури. Завжди розглядаєш їх багатоаспектно в контексті певного часу і навіть цілої епохи. І що може бути цікавішим від нових зустрічей з такими книгами, від захоплюючого світу відкриття нового, невідомого.

Джерела:
Молитвослов. – [М.]: [Синодальная типография], [1905-1914] – [570]c.                                                                          Ольга Сак