Рідкісні видання з вітчизняної фольклористики
Розвиток української фольклористики важко уявити без яскравих творчих особистостей ХIХ – поч. ХХ ст.: Миколи Сумцова (1854–1922рр.), Філарета Колесси (1871–1947рр.), Катерини Грушевської (1900–1903рр.), Гната Танцюри (1901–1962рр.)... Своїм подвижництвом вони розбудовували вітчизняну науку про народну творчість. Праці цих учених зберігалися у головній бібліотеці Херсонщини.
18 квітня поточного року виповнилось 170 років від дня народження Миколи Сумцова. Свого часу він активно друкувався в історичному часописі «Киевская старина», на сторінках якого, зокрема, у 1886р. опублікував працю «Коломийки». У цій роботі науковець розглядає серед інших і питання походження коломийок. Появу назви цієї пісенної форми фольклорист пояснює так: «Главный городок края Коломыя дал название для песни коломыйки. Это веселый, хорошо застроенный поселок, вблизи Чорной горы, упоминаемой в песнях галицких гайдамак, опрышков» [2]. Також Микола Сумцов аналізує тематику і характер співанок. Крім цього, автор проводить порівняння польського танка краков’яка (на матеріалі збірки «Lud» польського фольклориста Оскара Кольберга (1814–1890рр.)) і коломийок (на основі книги українського фольклориста Якова Головацького (1814 – 1883рр.)). У такий спосіб Микола Сумцов спростовує припущення вітчизняного етнографа Миколи Закревського (1805–1871рр.) про генетичний зв'язок цих жанрів та походження коломийок від краков’яка.
Заслуговує на увагу і видання «Українські народні думи», укладачем та автором вступної статті якого є вчена у царинах етнографії, культурології, етносоціології і фольклористки Катерина Грушевська (1900–1943рр.). Це єдина донька відомого історика Михайла Грушевського. Її зусиллями видано два томи корпусу українських народних дум: 33 твори у 274 варіантах. Перший том вийшов у світ у Києві 1927р. Книга має присвяту: «Незабутній пам’яті Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова і Павла Житецького присвячує Комісія Української Історичної Пісенности». Катерина Грушевська у «Попередньому слові» зазначає: «Видання, що тепер виходить у світ, виникло з почуття недостатности дотеперішніх видань для досліду дум і з переконання про потребу дати дослідникам дум і народньої словесности, історикам української літератури взагалі й усім, що нею цікавляться, повний і переглядний збірник усіх відомих записів дум, розкиданих у старих виданнях, доповнений також ще недрукованими записами, а можливим виясненням наукової вартости, міри автентичности та непідроблености сих текстів» [4]. Перший том цієї праці складається із двох частин. У першій уміщено історичний нарис, присвячений збиранню дум і видавничому процесу в ХIХ–поч. ХХ ст. Історичний матеріал подано в хронологічному порядку та згруповано за темами. У другій частині містяться 13 текстів українських народних дум (117 варіантів): «Невільники», «Плач невільника», «Іван Богуславець», «Маруся Богуславка», «Сокіл», «Кішка Самійло», «Олексій Попович», «Буря на морі», «Розмова Дніпра з Дунаєм», «Утеча трьох братів з Азова», «Три брати самарські», «Смерть козака на долині Кодимі», «Плач Зозулі». Кожна дума доповнюється вступом із реєстром усіх надрукованих варіантів тексту у хронологічному порядку їх запису.
Праця іншого вітчизняного етнографа і фольклориста Філарета Колесси «Улюблені українські народні пісні Івана Франка» вийшла у світ у Львові 1946 р. Книгу прикрашає оригінальна обкладинка, виконана українським графіком Дмитром Гринцем (1905–1993 рр.). На ній уміщено портрет Великого Каменяра у вишиванці. У вступному слові зазначено, що «Франкові улюблені пісні – це цінний матеріал для франкознавства. У назвах місцевостей, звідки походять ці пісні та імена осіб, від яких записав чи перейняв їх Франко, у зв’язку з часом і місцем запису мелодій та їх публікацій, можемо знайти цінні вказівки для підтвердження або коректури даних, важливих для біографії поета. Перегляд Франкових улюблених пісень показує, що поет затямив їх мелодії ще з дитячих або молодечих літ та не забував аж до старості; чи не характеристичне це для його музикальної пам’яті» [1]. Матеріал структуровано нетрадиційно, тобто не за тематикою народних пісень, а за прізвищами фольклористів Миколи Лисенка (1842–1912 рр.), Климента Квітки (1880–1953 рр.), Філарета Колесси (1871–1947 рр.), які записали тексти пісень від Івана Франка. Із праці довідуємося і про те, за яких обставин Великий Каменяр пригадував і співав свої улюблені пісні. Також у книзі окремо подаються записи пісень самого Івана Франка з його рідного села Нагуєвичі (Львівська обл.), з міста Дрогобич (Львівська обл.) та інших населених пунктів Гуцульщини. Мелодії до них взято із варіантів тих самих пісень у збірниках польського етнографа Оскара Кольберга (1814–1890 рр.) та праць дослідника Івана Колесси (1864–1898 рр.). У всіх текстах зазначено, від кого записаний текст і перейнята мелодія пісні. Видання завершується нотним додатком.
Цікавим є також київське видання Гната Танцюри «Записки збирача фольклору» (1958р.). Це методичний посібник, на якому навчалося і зросло ціле покоління сучасних досвідчених збирачів народних перлин. Автор, який сам зібрав понад 2500 українських пісень (із мелодіями), на основі власного досвіду дає поради щодо збирання, вивчення, систематизації фольклорного матеріалу та визначає вміння, якими повинен володіти справжній фольклорист: мати добру пам’ять, гарно співати, знати чималу кількість пісень напам’ять, володіти технікою запису мелодії тексту пісень. У виданні зазначено, що «Записки збирача фольклору»… – «Це звичайна розповідь про те, як один збирач, постійно проживаючи в одній місцевості протягом довгого часу, збирав народну усну творчість, якими прийомами при цьому він користувався і які це дало наслідки» [3].
Український фольклор увібрав у себе тисячолітню мудрість. Народні казки, міфи і легенди, танці і співанки, притчі й балади, прислів’я та приказки, жарти і тости – безцінні скарби національного фольклору. Це творчий і духовний спадок, який ми повинні зберегти для нащадків. Так само важливим є збереження пам’яті про талановитих вітчизняних фольклористів: Микола Сумцов, Філарет Колесса, Катерина Грушевська, Гнат Танцюра, – які не лише збирали і друкували фольклор, але й залишили безцінні наукові розвідки про українську усну народну творчість.
Пропонуємо список використаних джерел з питань фольклористики:
1. Колесса Філарет. Улюблені українські народні пісні Івана Франка / Ф. Колесса. – Львів: Вільна Україна, 1946. – 72[11-12] с.
2. Сумцов Н. Ф. Коломыйки / Н. Ф. Сумцов. – Киев: из-е ред. «Киевской старины», 1886. – 24 с.
3. Танцюра Гнат Трохимович. Записки збирача фольклору / Г. Т. Танцюра; Центр. будинок нар. творчості УРСР. – Київ: Держвидав образотв. мистец. і муз. літ. УРСР, 1958. – 102 с.[3], ноти.